Speaker A
Ми багато розповідали про це студентам. І, спираючись на свій досвід, я погоджуюсь з Джоном: багато хто з нас у ніч перед іспитом намагався вбити в голову матеріал, розрахований на тижні. Те саме відбувається і з публічними виступами. Мене вражає те, як ми могли так помилятися? Ми багато років провели у школі, мали у достатньо часу, щоб збагнути, як краще запам'ятовувати інформацію, але робили все не так. Як ми могли так помилятися? Це дуже цікава проблема, над вирішенням якої ще досі працюють. Наприклад, Джон Данловскі, з яким ми говорили, бо Бйорк, якого ми ще почуємо, теж її досліджує, як і Нейт Корнелл. Вони намагаються з'ясувати, чому люди так помиляються, чому, маючи за плечима роки навчання, життєвий досвід і розуміння того, як працюють певні речі, ми продовжуємо припускатися помилок на кшталт зубріння для довготривалого запам'ятовування. Воно неефективне. Чому ж ми користуємося ним? Як вони пишуть у своїх працях, існує принаймні кілька причин. Перша: короткотривала ефективність. Якщо треба скласти іспит, і ти зубриш, докладаючи максимум зусиль, цього, мабуть, вистачить. Ти складеш іспит, отримаєш результат і пов'яжеш отриману оцінку із затраченими зусиллями. Це логічний зв'язок, але ти не побачиш того, що за півроку ніякого результату вже не буде. Тож якщо ти складаєш іспит, до якого готувався зубрінням, ти не очікуєш того, що за півроку вже не знатимеш нічого з того, що вже склав. Це не вміння визначити перспективу результату у часі. Другою причиною того, що зубріння вважають дієвим, можна назвати легкість сприймання. Ми вже розглядали це у прикладі з обличчями: люди помилково ототожнюють кількість інформації з легкістю її відтворення. У навчанні так само люди вважають, що запам'ятовування інформації дорівнює її закріпленню, тобто навчанню. А це різні речі. Коли ти зубриш величезний обсяг інформації, невпинно все повторюєш, потім знову перечитуєш, складається враження, що ти ніби все засвоюєш, що ти цілком розумієш матеріал. Цей процес помилково ототожнюється з навчанням. Те саме стосується і перечитування. Коли готуєшся до іспиту чи виступу, то перечитуєш матеріал, аби запам'ятати його, потім відпочиваєш, знову перечитуєш, і складається враження, що ніби знаєш усе краще і навчаєшся. Але це враження хибне. Хоч воно й приємне, але якраз відноситься до того, про що ми казали: наші уявлення щодо реальності зовсім не спираються на реальність. Цілковита правда. Думаю, в цьому епізоді ми ще приділимо увагу руйнуванню міфу зубріння, бо він надто усталений. Адже ми думаємо, що зубріння допомагає в навчанні, але це навіть не відсутність зв'язку між нашими уявленнями і реальністю, а негативний зв'язок. Те, що на нашу думку працює, є цілковитою протилежністю тому, що дійсно працює. Ми говорили з Бобом Бйорком, він працює над цим питанням довше за всіх, кого я знаю. Боб розповів, які методи допомагають, а які ні.
