Speaker A
Друзі, якщо ви маєте бажання підтримати канал та український контент, ви можете оформити спонсорство, просто перейшовши на канал. Буду щиро вдячний кожному.
Страшна історія Артема про моторошний коридор у квартирі, що змусила його втекти, розказана українською мовою.
Key Takeaways
- Навіть скептики можуть зіткнутися з незрозумілими явищами, які важко пояснити раціонально.
- Страх і відчуття безвиході можуть посилюватися через надприродні або містичні події.
- Психологічний стан людини відіграє важливу роль у сприйнятті містичних історій.
- Історія нагадує про важливість обережності при проживанні в незнайомих місцях.
- Українська мова і культура містичних оповідей мають свою унікальну атмосферу.
What the video covers
- Розповідь про Артема, скептика з технічною освітою, який зіткнувся з надприродним у квартирі друга.
- Артем приїхав жити в квартиру знайомого, де спочатку все було спокійно і затишно.
- Ввечері він помітив дивні запахи гару, обгорілі двері та відсутність зв’язку.
- Вхідні двері зникли, а замість них з’явився нескінченний обгорілий коридор.
- Артем блукав коридором у темряві, відчуваючи страх і безвихідь.
- Він пережив моторошні події, що змусили його втекти з квартири менш ніж за півдня.
- Історія підкреслює зіткнення раціонального мислення з містикою і надприродним.
- Після цього випадку Артем почав почуватися незатишно у квартирі друга.
- В квартирі була газова плита, що може бути причиною запаху гару, але це не пояснює всі явища.
- Історія подана у форматі страшної оповіді українською мовою для нічного слухання.
Chapters
- 00:00Вступ і заклик підтримати канал
- 01:23Знайомство з Артемом і його ставлення до містики
- 02:45Початок життєвих труднощів Артема у новому місті
- 04:06Житло у друга і перші проблеми
- 05:01Переїзд в іншу квартиру друга
- 06:23Спокійний початок дня в новій квартирі
- 07:36Поява дивних явищ і запаху гару
- 08:38Відкриття обгорілих дверей і відсутність зв’язку
- 09:43Нескінченний коридор і страх Артема
- 10:46Психологічний стан Артема і завершення історії
Full Transcript — Download SRT & Markdown
Speaker A
Дякую всім за вашу підтримку. Це ти в нас любиш усіляку містику? Хочеш, я дещо цікаво розповім тобі?
Speaker A
Саме так почав свою історію мій знайомий Артем. Уже не молодий чоловік із технічною освітою та по-справжньому стриманою уявою.
Speaker A
Я згадую про це не просто так. У розказаній ним історії практично не було причин для вигадки.
Speaker A
Я змалку захоплювався містикою, був своєрідним колекціонером усіляких незрозумілих випадків і ніколи цього не приховував.
Speaker A
Для мене було цілком звично, знайомлячись із новою людиною, рано чи пізно запитати, чи не доводилося їй стикатися з чимось дивним або надприродним.
Speaker A
Звісно, хтось посміювався, але історіями ділилися охоче. Майже кожному було що згадати. У когось знайомий вважав себе екстрасенсом, хтось бачив дивні речі, комусь телефонували з невідомих номерів і мовчали в слухавку або видавали якісь незрозумілі звуки.
Speaker A
Артем був рідкісним винятком. Я навіть не намагався розпитувати його про таке. Та і справді, здавалося, що якби просто перед ним посеред вулиці з'явилося якесь чудовисько, Артем лише знизав би плечима і пішов далі. Настільки міцно в ньому засіли скептицизм і переконання,
Speaker A
що всьому є раціональне пояснення. Словом, звичайний типовий матеріаліст. Тим сильніше мене вразила його розповідь. Не просто здивувала, а по-справжньому приголомшила.
Speaker A
Усі ті історії про екстрасенсів, дивні дзвінки та голоси, порівняно з тим, що розповів Артем, здавалися дитячими вигадками.
Speaker A
Зараз у нього є власна квартира на Чернігівщині, дружина та маленька донька. А близько 10 років тому в кишені в нього було лише кілька сотень гривень і кілька бутербродів у рюкзаку. З цим нехитрим запасом наївний, але сповнений оптимізмом хлопець із невеликого села на
Speaker A
Чернігівщині вирішив шукати кращої долі. Грошей на оренду житла, звісно, не було, тому Артем зателефонував своєму приятелеві з дитинства, який вже кілька років тому перебрався до іншого міста.
Speaker A
Той зрадів несподіваному привіту з минулого і запропонував Артемові пожити в нього, [музика], поки той не знайде роботу і не назбирає на власне житло.
Speaker A
Здавалося б, все мало скластися добре, але вийшло зовсім не так. Артем, який закінчив лише дев'ять класів і не мав жодної спеціальної професії, дуже важко знаходив бодай якусь роботу, то вантажником, то прибиральником.
Speaker A
Тож гроші відкладалися дуже повільно. До того ж і звичайно він сам купував продукти для сім'ї приятеля, щоб не сидіти в нього на шиї, а товариш уже жив із дівчиною.
Speaker A
Артем їв скромно, спав мало не в комірчині, але не скаржився. До важких умов він звик, а от господареві квартири поступово ставало затісно, та й дівчина дедалі частіше невдоволено бурчала через зайвого мешканця.
Speaker A
Приятель, звісно, її осуджував, мовляв, не чіпайте Артема. На вулицю я його точно не вижену.
Speaker A
Але й сам розумів, що надовго залишити Артема в себе не зможе. Дружба дружбою, а будувати стосунки з дівчиною теж не хотілося.
Speaker A
Та він не став просто виставляти друга за двері, а почав шукати вихід. І на щастя, такий вихід знайшовся.
Speaker A
Його знайомий мав на півроку поїхати в інше місто і був готовий залишити Артемові свою квартиру.
Speaker A
Жив він сам, тож за житлом не було кому приглянути. А якщо ще й квіти на підвіконні хтось поливатиме, то взагалі буде чудово.
Speaker A
Приятель розповів господареві про Артема. Мовляв, хлопець нормальний, надійний, та чому б йому не пожити там, поки власник у від'їзді? А там, казав він: "Дивись, знайдеш роботу, трохи назбиреш грошей і вже зможеш знайти щось своє".
Speaker A
Артем, звісно, погодився. Йому і самому було якось не дуже тіснити товариша. До того ж квартира виявилася цілком пристойною.
Speaker A
Затишна, однокімнатна, з меблями, світлом і всім необхідним. Після життя в тісній комірчині це здавалося справжнім простором. У цій затишній квартирі Артем прожив рекордно мало, лише півдня. Ще до настання темряви він виїхав.
Speaker A
Точніше, просто втік звідти. Хоча спочатку все було по-справжньому спокійно. Артем приїхав уранці, розклав речі, оглянув помешкання, кілька разів пройшовся з кімнати в кімнату, перевірив замок, вікна, проводку та ще кілька дрібниць. Усе працювало справно.
Speaker A
Задоволений Артем сходив до магазину, закупив продукти, пообідав і вирішив трохи відпочити. Він приліг на диван, взяв книжку. За вікном був теплий весняний день. Співали птахи, з двору долинали голоси дітей.
Speaker A
Час від часу проходили люди. На столі парувала чашка чаю, а за стіною рівномірно цокав годинник.
Speaker A
Краса! Поки Артем насолоджувався рідкісною тишею та спокоєм, час непомітно спливав. Він схаменувся лише тоді, коли зрозумів, що дитячі голоси [музика] за вікном стихли, а небо вже почало темнішати.
Speaker A
"Оце швидко день минув", - трохи здивувався Артем, дорікаючи собі за неуважність. Що ж, настав час зв'язатися з господарем і домовитися про гроші за проживання.
Speaker A
Він вийшов із кімнати до передпокою, де стояв телефон. Там уже панувала суцільна темрява. Не видно було буквально нічого.
Speaker A
Артем підсвітив дорогу телефоном, але так нічого і не розгледів. Мабуть, усі пам'ятають ті старі мобільники початку 10-х,
Speaker A
якими хіба що кінчик носа можна було підсвітити. Але навіть цього світла вистачило, щоб зрозуміти, що щось тут не так. Причому дуже не так. По шкірі Артема пробігли мурашки.
Speaker A
Найперше він відчув різкий запах гару. Причому якийсь дивний. Ну, явно не такий, що його могли залишити сусіди, наприклад, щось перепаливши на кухні.
Speaker A
Пахло горілим пластиком. Десь у будинку схожа була пожежа. Але чому тоді зовсім не відчувалося диму?
Speaker A
Стривожений Артем спробував намацати вимикач. Замість гладких шпалер його рука торкнулася чогось кригкого, що одразу почало осипатися.
Speaker A
Він підсвітив долоню. Вона була вся в сажі. Тут Артем уже по-справжньому запанікував і кинувся назад до кімнати, але двері, наче навмисно, виявилися зачиненими.
Speaker A
"Може, ручку заклинило?" - подумав Артем, підсвітив її телефоном, мало не впав від жаху. Замість звичайної металевої ручки він побачив обгорілий шматок сплавленого пластику, та й самі двері були вкриті слідами вогню, а фарба на них почорніла і позирилася.
Speaker A
Артем махнув рукою на стаціонарний телефон і спробував зателефонувати з мобільного. Зв'язку, звісно, не було.
Speaker A
При цьому йому навіть на думку не спало, що все це може бути страшним сном.
Speaker A
Ось що означає повна відсутність містичного мислення. Але раціонального пояснення тому, що відбувається, він не знаходив.
Speaker A
Єдине, що Артем зрозумів, напевно, треба негайно забиратися звідси, а розбиратися вже потім. Він вирушив до вхідних дверей, підсвічуючи собі шлях телефоном.
Speaker A
Витимість була буквально на кілька сантиметрів. Далі стояла непроглядна темрява. І от Артем ішов, ішов, ішов, а дверей усе не було, та взагалі нічого більше не було.
Speaker A
Лише довгий вузький коридор, який тягнувся від передпокою. Увесь обгорілий, порожній, без меблів чи будь-яких речей.
Speaker A
Голий бетон був укритий товстим шаром кіптяви, що хрустіла під ногами. Артем точно пам'ятав: "Жодного коридору тут не могло бути, та й не було зовсім.
Speaker A
За той час, який він ішов, можна було б дійти до протилежної стіни будинку. Але коридор не закінчувався.
Speaker A
Всупереч усім законам фізики. Артем уже ледве тримався. Йому було настільки страшно, що він мало не плакав.
Speaker A
Зрештою, розвернувся і пішов назад до обгорілих дверей. Невідомість попереду лякала його сильніше за самі двері, але й до них він не дійшов.
Speaker A
Усе повторилося точнісінько так само. Скільки б він не йшов, дверей не було, ніби їх ніколи не існувало.
Speaker A
Лише той самий обгорілий коридор, що розтягався в обидві сторони без кінця. Я на цьому місці
Speaker A
Артем нервово клацнув нігтем по столу. Знаєш, я, здається, тоді трохи збожеволів. Пам'ятаю, що просто йшов, йшов і щось шепотів собі під ніс, що саме вже й не знаю. Здавалося, він просив когось випустити його з цього кошмару.
Speaker A
Кого саме не знав, на що сподівався теж. Та, якщо чесно, вже ні на що й не сподівався.
Speaker A
Лише хотів, щоб усе це нарешті закінчилося. Погодься, друже, застрягнути навіки в такому місці, ще й на самоті, значно страшніше за смерть.
Speaker A
Навколо панувала така сама непроглядна темрява. У Артема був лише слабенький...
Speaker A
Темно і тихо, пекельно тихо. Чути було тільки його власні кроки. А щойно він зупинявся, навколо запановувала така тиша, що від неї ставало моторошно.
Speaker A
Скільки він ішов, невідомо. Сам Артем казав, що давно втратив відчуття часу. Ще трохи і, мабуть, утратив би ій здоровий глуст.
Speaker A
Здавалося, він уже подолав кілька кілометрів. Зрештою, Артем сів просто на брудний шар попелу, що вкривав підлогу, і розплакався, мов дитина.
Speaker A
Йому було дуже страшно, але найбільше лякала навіть не абсурдність того, що відбувалося, а його безвихідність.
Speaker A
У житті Артем був загартованою людиною. У будь-якій ситуації він намагався знайти вихід і боровся до останнього.
Speaker A
Навіть якщо ти тяжко поранений або там ще щось, це, звісно, страшно, але зрозуміло. Ну, тобто завжди можна щось придумати. Є раціональне пояснення. Можна спробувати втекти і покликати на допомогу.
Speaker A
А що можна було зробити тут? Я раптом крізь власний плач Артем почув інший звук. Глухий удар, пауза. Потім ще один. Хтось повільно пересувався темним коридором, важко волочачи за собою тіло.
Speaker A
Здавалося, істота кульгала і тягнула одну кінцівку за собою. Здавалося, би таку мить потрібно було злякатися ще сильніше, але Артем навпаки мало не зрадів до істерики.
Speaker A
Слава Богу, я тут не один. Гей! Відчайдушно закричав він, схоплюючись на ноги. Тут хтось є?
Speaker A
Відповіді не було, але звук наближався. Я Я тут уже майже біжучи назустріч невідомому вигукував Артем: "Не бійтеся мене, я я просто заблукав".
Speaker A
Він замовк. Слабке світло телефона нарешті вихопило з темряви те, що наближалося. До нього повзло людське тіло. Не людина, навіть не істота.
Speaker A
Просто тіло, позбавлене майже всіх кінцівок. Артем запам'ятав його неприродно коротким, без рук, без ніг і без голови.
Speaker A
Закопчена шкіра блищала в тьм'яному світлі, а саме тіло звивалося і бурсилося. Коли воно підповзло ближче, Артем завмер.
Speaker A
Виявилося, що не всі кінцівки були відсутні, і з правого плеча стерчала довга, жилиста рука. На ній це тіло й пересувалося.
Speaker A
Долоня глухо вдарялася у підлогу. Пальці ковзали по ній. чіпляючись обламаними брудними нігтями. Потім тіло підтягувалося вперед.
Speaker A
Удар, пауза, рух. З кожним таким поштовхом відстань між Артемом і одноруким тілом ставала меншою.
Speaker A
Але Артем не міг нічого вдіяти. Його ніби сховало з ніг до голови. Він стояв і безпорадно дивився на цей людський обрубок, який повільно повз до нього. Безголова шия безперервно смикалася збоку в бік. Артем не міг навіть моргнути.
Speaker A
Єдиною частиною його тіла, яка продовжувала працювати, було серце. Воно билося так шалено, що, здавалося, ось ось проламає ребра.
Speaker A
Тіло підповзлов близько. Крізь жах Артем відчув, як його пробирає холодний піт. Безголова шия витягнулася до його ноги, ніби істота принюхувалася.
Speaker A
Обірвані м'язи на місці Гортані смикнулися, а потім шия раптом вигнулася вгору. Замість обличчя на Артема дивився темний, закривавлений зріз. І саме тоді сталося те, від чого він на мить забув і про темряву, і про коридор, і навіть про
Speaker A
саме тіло. Ти куди забрів? Назад іди, почув Артем глухий хрепкий голос. Артем ледь не втратив свідомість від страху.
Speaker A
Він уже давно не міг нормально мислити, але цього разу зрозумів усе чітко. Голос лунав просто з розсіченої гортані.
Speaker A
прям з середини тіла. Як воно могло говорити? Навіщо сказало це йому? Артем не знав і не хотів знати. У ту мить він навіть не намагався знайти пояснення.
Speaker A
І щойно пролунали ці слова, за ці пеніння раптом зникло. Артем рванув уперед що сили, здіймаючи навколо хмари попелу. Він ковзав, падав, знову підіймався й біг.
Speaker A
Уже не думаючи про цей безкінечний коридор. Тепер його свідомість заповнював лише один наказ. Біжи, біжи. Так тікаючи, Артем раптом врізався у двері.
Speaker A
Так, так, у ті самі двері з обгорілою ручкою, яких він ніяк не міг знайти.
Speaker A
Він налетів на них із такою силою, що ледь не зірвав їх із петель. Звідки вони взялися і куди зникали до цього, одному богові відомо, хоча, мабуть, не богові, а його темному супротивникові.
Speaker A
Похмуро пожартував Артем. Він влетів у кімнату і завмер. Кімната була звичайною, світлою, цілою. Жодного сліду обгорілих стін чи попелу.
Speaker A
Ніякого запаху гару. Наче все було саме так, як і мало бути. Артем у паніці озирнувся.
Speaker A
За відчиненими дверима не було жодного чорного коридору. Там був звичайний передпокій, тріснутий плафон під стелею, полиця для взуття, дзеркало в кутку. У сонячному світлі повільно кружляли порошинки.
Speaker A
Нічого схожого на кошмар, з якого Артем вирвався. лише кілька секунд тому. Хитаючись, він підвівся й підійшов до вікна. Надворі теж не було [музика] нічого дивного.
Speaker A
Звичайний двір спального району, кілька дітей перехожі кішка, що грілася на сонці. Артем подивився на годинник.
Speaker A
Половина третьої. Сука, невже минула майже доба? - прошепотів він. Він знову подивився напередпокій. Йому весь час здавалося, що ось-ось усе навколо знову перетвориться на той чорний коридор, що з темряви знову долинуть знайомі звуки повільного руху. Артем змусив себе
Speaker A
вийти з кімнати. Йому було страшно навіть ступити вперед покій. Але він усе ж зробив крок.
Speaker A
Потім одним ривком дістався ванної, зачинив за собою двері і подивився в дзеркало. Власне відображення змусило його здригнутися.
Speaker A
Усе обличчя, волосся і одяг були вкриті сажею. Він виглядав так, ніби щойно вибрався з шахти.
Speaker A
Отже, все це справді сталося. Артем на швидко ручомився, переодягнувся в чистий одяг і вибіг із клятої квартири.
Speaker A
Він навіть не став забирати речі. Забрав лише одяг, забруднений сажею. Дорогою викинув його в сміттєвий бак, наче позбувався доказу.
Speaker A
Йому було моторошно навіть думати про те, щоб зберігати одяг, на якому залишився попіл з якогось іншого світу.
Speaker A
Коли Артем повернувся до друга, той здивовано подивився на нього. Що з тобою? Чого ти так швидко повернувся?
Speaker A
Що там сталося? І саме тоді Артем дізнався, що від моменту його від'їзду до тієї квартири минуло лише кілька годин, але Артем чудово пам'ятав, що за вікном уже стемніло.
Speaker A
Звідки взялася та темрява, він навіть не хотів припускати. Лише радів, що йому не спало на думку визирнути з вікна.
Speaker A
Бо що він міг би побачити в тій темряві, ніхто не знає. Можливо, щось значно страшніше за одноруке тіло.
Speaker A
Артем не знав, як пояснити свій раптовий від'їзд. Не знав, як пояснити, чому за кілька годин його обличчя так усунулося. і зблідло.
Speaker A
Чому його досі трясе? І звідки на скроні взялося кілька савих волосин? Розповісти правду він не міг. І справа була зовсім не в тому, що його могли вважати божевільним.
Speaker A
Він просто не міг змусити себе говорити про це. Не міг змусити пам'ять пережити все це ще раз.
Speaker A
Брате, не питай, не питай, що сталося. Не знаю, не знаю. Артем знову не витримав і заплакав.
Speaker A
Цього разу він навіть не приховував це. Нічого не сталося, чесно тобі кажу. Ніхто на мене не нападав. Ніхто мені не погрожував. Просто не знаю. Мені просто було страшенно моторошно в цій квартирі.
Speaker A
Я навіть згадувати про неї боюся. Не питай чому, будь ласка. Я я не знаю, як це пояснити.
Speaker A
Друг Артема був цілковито спантеличений, що могло настільки налякати здорового, сильного і холоднокровного хлопця. Згодом він сам поїхав до квартири забрати речі, а заразом перевірити, чи не накоїв Артем чогось у стані паніки.
Speaker A
Він не міг повірити, що Артем ось так просто утік звідти, майже в напівпритомному стані, ще й з посивілими скронями.
Speaker A
Друг усе оглянув, усе перевірив. Нічого. Квартира як квартира. Він бував там безліч разів і ніколи не помічав нічого дивного.
Speaker A
Після цієї історії Артемові стало зовсім [музика] незатишно жити в оселі друга. Той час від часу поглядав на нього з недовірою, а його дівчина й зовсім почала побоюватися Артема.
Speaker A
Невдовзі Артем знайшов недороге [музика] помешкання в гуртожитку і домовився з іншим хлопцем винаймати одну кімнату на двох.
Speaker A
Минуло кілька місяців. Артем потроху оговдувався після пережитого. Лише сивина на скрунях і тріснутий екран телефона час від часу нагадували йому про той кошмар. Та навіть тоді він згадував усе це як якийсь моторошний сон.
Speaker A
Йому було соромно за свою поведінку перед старим товаришем, і часом пережити починало здаватися йому вигаданим, нереальним.
Speaker A
І справді, такого ж не може бути. Аж ось у серпні Артемові зателефонував той [музика] самий друг. Цього разу його голос тремтів. У ньому вже не було колишньої недовіри, лише небрехований страх.
Speaker A
І він розповів Артемові. У тій квартирі, з якої Артем так раптово втік, була газова плита.
Speaker A
Власник житла був небагатим чоловіком і не поспішав оновлювати старі речі. Плита стояла там ще з його дитинства, близько 25 років. І, схоже, свій термін [музика] вона таки віджила.
Speaker A
Газові плити іноді виходять з ладу дуже ефектно. Ця вибухнула так, що здригнувся весь будинок.
Speaker A
Залізобетонні конструкції на верхніх поверхах перекосило, і вони ледь не обвалилися. Підлога квартири тріснула, оламки бетону посипалися вниз, заваливши сусідам кімнату.
Speaker A
Серед ночі негайно приїхали аварійні служби. Усіх мешканців евакуювали просто на вулицю, а будинок опечатали.
Speaker A
визнавши аварійним. Нікого туди не підпускали. Від самої квартири, звісно, майже нічого не залишилося. А нещасному власникові, який саме перебував в іншому місті і навіть не здогадувався, що сталося, почали надходити дзвінки від відповідних служб і попередження про можливий суд.
Speaker A
Друг Артема замовк на кілька секунд, а потім тихо сказав: "Не знаю, чого ти тоді так злякався, але знаєш, цей цей страх урятував тобі життя. Я кажу тобі: "Хм, виходить, та безголова потвори справді тебе врятувала", - усміхнувся я, коли Артем закінчив свою
Speaker A
розповідь. "Можливо, те, що має моторошний вигляд, не завжди бажає нам зла". Артем довго мовчав, перш ніж відповісти мені. Знаєш, що мені байдуже хотіла вона мені добра чи зла. І якщо чесно, я не відчуваю до неї жодної вдячності. Він
Speaker A
знову замовк. І ще, знаєш, я часто думаю, чи правильно зробив тоді, коли втік звідти.
Speaker A
Можливо, мені судилося загинути в тій квартирі. Я уникнув цієї долі і тепер за це розплачуюся.
Speaker A
Чим же? Здивувався я. Артем подивився кудись у бік. Якби я залишився, друже, то без сумніву загинув би. Але я загинув би у звичайному світі. У світі, у якому народився і виріс.
Speaker A
Він важко зітхнув. Не такий він уже й поганий. Так, у ньому часом трапляються нещастя, але якби зі мною сталося таке нещастя, у цьому не було б чиєїсь провини. Так уже склалося б. А тепер я залишився живим.
Speaker A
Але в якому світі я живу? У світі, де змушений боятися щодня, щосекунди, де мені, сука, страшно зазирнути за кожен поворот, відчинити будь-які двері.
Speaker A
Бо тепер я знаю, за будь-якими з них може ховатися той обгорілий безкінечний коридор. А можливо там є щось набагато страшніше.
Speaker A
[музика] [музика]
Topics:страшні історіїмістикаукраїнська мованадприроднекоридоржахиісторії на нічскептицизмпаранормальні явищастрах
