Speaker A
Зараз я стою, друзі, в знаковому місці у Варшаві, біля палацу, де сьогодні розташований музей всесвітньо відомого композитора Фредерика Шопена.
Розвінчання міфів про польську шляхту в Україні через історичний аналіз та інтерв'ю з експертами.
Key Takeaways
- Шляхта на українських землях була переважно місцевого, руського походження, а не польськими загарбниками.
- Князівські роди, такі як Острозькі та Корецькі, відігравали ключову роль у захисті і управлінні українськими землями.
- Польська шляхта та українська шляхта мають спільне походження від лицарства, що виникло з дружин князів.
- Історичні міфи про польський гніт часто спотворюють реальну складність соціально-політичних відносин у регіоні.
- Релігійні та політичні трансформації впливали на шляхту, але зберігали її вплив і роль у суспільстві.
What the video covers
- Автор розпочинає з історії замку Острозьких у Варшаві, підкреслюючи українське походження шляхти на польських землях.
- Розглядається традиційне радянське бачення польської шляхти як окупантів українських земель і протиставляється реальним історичним фактам.
- Інтерв'ю з українською історикинею Наталією Старченко про роль князівських родів, зокрема Корецьких, у захисті українських земель.
- Польський історик Генрік Літвін пояснює походження шляхти як нащадків лицарства, що виникло з дружин князів.
- Обговорюється поділ українських земель між Польщею та Великим князівством Литовським після розпаду Русі та збереження місцевої руської шляхти.
- Показано, що шляхта на українських землях була переважно місцевого походження, з князівськими коренями, а не польськими загарбниками.
- Розкривається побут і соціальна структура шляхти, зокрема взаємини між князями, селянами та найманими слугами.
- Відео аналізує історичні події, такі як Люблінська унія, релігійні трансформації та роль православної шляхти.
- Підкреслюється важливість розуміння історії шляхти для сучасного сприйняття українсько-польських відносин.
- Відео закликає до переосмислення історичних міфів і визнання складної багатонаціональної спадщини регіону.
Chapters
- 00:00Вступ: Історія замку Острозьких у Варшаві
- 04:57Походження шляхти та її роль у середньовічному суспільстві
- 09:57Побут і соціальна структура князівської шляхти
- 14:27Люблінська унія та релігійні трансформації шляхти
- 19:26Політичні виклики та роль шляхти у захисті земель
- 25:44Вплив козацтва та релігійні зміни серед шляхти
- 31:27Заключні думки про історичні міфи та реальність
Full Transcript — Download SRT & Markdown
Speaker A
Але цікаво, що місцеві називають це місце замком Острозького, тому що колись на місці цього палацу стояв замок, що був збудований нащадками нашого знаменитого українського роду Острозьких. І от дивіться, як цікаво. Рід український, але замок вони збудували в самому серці польської
Speaker A
держави. Нам насправді, друзі, багато років розповідали про те, що уся ця шляхта і усі ці пани, ну, по-перше, це польська історія, а по-друге, вони вороги українського народу. А як було насправді? Ким насправді була шляхта на наших теренах? Поляками чи українцями?
Speaker A
Мене звати Акім Галімов і це реальна історія. Мені у школі розповідали приблизно таку версію історії. Українські землі до повстання Хмельницького перебували під жорсткою владою поляків. Польська шляхта фактично окупувала наші території та знущалася із селян холопів, а козаки
Speaker A
були одвічними ворогами тих панів. І головне, у великої кількості людей шляхта завжди сприймалася як щось суто польське.
Speaker A
Але чи справді все було так? У цьому епізоді ми поспілкуємося як з українськими, так і з польськими істориками, щоб
Speaker A
відрізнити радянські міфи, які досі поширені в Україні, від реальних фактів. І забігаючи наперед, скажу, що ви точно будете здивовані, бо насправді шляхти чи в Україні у великій кількості не були прибульцями з Польщі, але людьми місцевого походження, а дехто ще
Speaker A
й мав князівські корені. Їхня генеалогія могла сягати часів Русі. Одним словом, аби зрозуміти, ким же були шляхтичі на наших теренах за своєю природою та як був влаштований їхній світ, ми вирушаємо в дорогу до місць, де творилася наша українська шляхетна історія.
Speaker A
Друзі, загалом, коли ми говоримо про шляхту, про наших князів, то в голові одразу можуть постати, ну, що замок в Дубно чи в Острозі. Але зараз ми їдемо в таке маловідоме, в маловідомий замок. Це Корецький замок, але це дуже знакове місце для нашої
Speaker A
шляхти. Їдемо ми туди разом з пані Наталією Старченко. Вона українська історикиня, докторка історичних наук, людина, яка багато років досліджує шляхту. Пані Наталя, Корецький замок, чому він такий важливий для нашої історії? На українських землях, на Волині саме
Speaker A
знаходився такий інкубатор князівських родин. Близько десятка родів називалися княжатами головними. Це були родини багаті, знатні і, найголовніше, з відчуттям власного обов'язку перед цією землею. Бо життя на цій землі вимагало вміння тримати в руках шап. І от
Speaker A
такими були корецькі. Корецькі. Ага. Корецькі князі, корецькі. Одні з цих от умовно десяти родин головних княжат.
Speaker A
Корець сьогодні — це крихітне містечко на історичній Волині, яке ви точно проїжджали, мандруючи автівкою з Києва на захід. Більшість із нас навіть не здогадується, що буквально за кілька сотень метрів від траси ховається неймовірна краса — руїни величного замку.
Speaker A
Першу ще дерев'яну фортецю тут звели Острозькі, але згодом замок перейшов до інших володарів. Князь Богуш Корецький у XV столітті перебудував його на міцну кам'яну фортецю, оточену глибоким ровом. Корецькі були професійними військовими. Вони поколіннями захищали
Speaker A
ці землі від нападів кримських татар. І цей замок був далеко не єдиним у їхній власності. Тоді кожен великий рід, чи то Острозькі, чи ті ж Корецькі, мали по кілька таких фортець у різних куточках країни. І усі ці роди мали руське, тобто українське
Speaker A
походження. Тут загалом історія цікава. Через те, що якщо подивитися на мапку Великого князівства Литовського, то найбільше замків буде тут. У кожного там великого князя є свій замок, який він сам будує. І знову ж таки, це свідчення особливого становища
Speaker A
князів в тому суспільстві, про яке ми говоримо, через те, що це люди з кров'ю володарів.
Speaker A
Друзі, Генрік Літвін, польський історик і дипломат. З 2011 по 2016 роки пан професор був надзвичайним і повноважним послом Польщі в Україні. Пане професоре, ну, з дуже такого загального питання я хотів би почати. Загалом шляхта, звідки вона з'явилася?
Speaker A
Шляхта за холом в Польщі та Русі є нащадком лицарства, можна сказати. А лицарство якраз в тих наших країнах з'явилося, ну, з дружин князів. Воїни, які служили в дружинах князів, творили цю еліту князівств давніх. Тобто стан, який займався
Speaker A
війною, перш за все, але також був землевласником і займався землею. А потім лицарство крок по кроку змінювалося в шляхту, коли тих занять воєнних було щораз менше, а тих, пов'язаних з землею, з господарством, щораз більше.
Speaker A
Давайте зараз глянемо на мапу. Після того, як розвалилася Русь, а за нею і держава короля Данила, наші землі опиняються у складі сусідніх держав. Галичина, частина Поділля і невелика частина Волині у складі польського королівства, а
Speaker A
більша частина Волині разом з Луцьком та Володимиром, а також Східне Поділля та Надніпрянська Україна з Києвом — у Великому князівстві Литовському.
Speaker A
Але занепад власної державності не означав, що з наших земель зникли усі впливові роди. На землях Русі лишалася сила селеннаті різних впливових і багатих людей. Колишні дружинники, крупні землевласники і нащадки руських князівських династій. Вони були елітою, яка тримала реальну владу в
Speaker A
своїх руках. І польські королі, і литовські князі мали рахуватися з думкою цих людей. По аналогії із польською знаттю, вони теж почали називати себе словом
Speaker A
шляхта. Дуже спрощено — це осілий на землі лицар. Середньовічний землевласник, який володіє маєтками і статками, а за це відбуває військову повинність під час війни. На українських землях реальна сила, як і раніше, залишалася в руках місцевої руської шляхти. Була ще дрібна та середня шляхта, переважно нащадки бояр та дружинників часів Руського королівства. Ці люди володіли невеликими
Speaker A
земельними наділами і маєтками, а були топи. Це нащадки князівських родів Русі, наприклад, Острозькі, Корецькі, Вишневецькі та Збаразькі. Вони володіли величезними
Speaker A
маєтностями, тримали власні війська і фактично були справжніми володарями цих земель.
Speaker A
Пані Наталя, поки ми тут з вами, всередині замку Корецьких, давайте спробуємо реконструювати, наскільки це можливо, ну, от таке звичайне побутове життя князя. Ну, в замку скоріш за все був палац призамку. Ну, да, приміщення, де князь міг жити.
Speaker A
Який тут взагалі був побут у них? От що вони тут робили? Ну, по-перше, князь, ви ж ми ж розуміємо, що він не був сам. Це було дуже публічне життя.
Speaker A
Тобто життя шляхтича, життя, тим більше князя, воно видиме. Воно відбувається в присутності великої кількості людей. Тому зазвичай у князів був цілий свій апарат, тому це міг бути розкішний посуд. Так от, князь Острозький, скажімо, возив з собою в
Speaker A
мандрівках, а це час, коли володарі мандрують. Так, вони об'їжджають свої землі. Він возив з собою срібну ванну, скажімо, срібну ванну. Скажімо, у Корецького було шість, більше 60 сіл і п'ять замків.
Speaker A
А що це означає? От вони мали села. Це що означає? Все, що виробляється там, це є власністю князя. Він може це продавати. Так. Так. Це працює.
Speaker A
Ні-ні-ні. Це трошки виглядало інакше. Селянин працює на своїй землі і це зазвичай досить велика кількість землі, від 50 до 200 га бувало. І це ціле домогосподарство.
Speaker A
Тобто це не одна родина там, батьки, можливо дід з бабою і діти. А це зазвичай кілька родин. А ще були наймані слуги. Близько в 30% господарств є слуги селянські наймані.
Speaker A
Тобто у селян є слуги, так, бо в них великі наділи, вони їх мусять обробляти. І от стосунок до власника землі полягає в тому, що вони платять грошима, скажімо, продаючи свої продукти господарства. Вони можуть давати певні
Speaker A
продуктові данини, так, повинності. І це можуть бути кури, яйця там, ну, в залежності від багатства там і так далі.
Speaker A
Просто люди чи селяни.
Speaker A
шляхтич, він цілком собі шляхтич. Плю плюс звернімо увагу, от князі, про з яких ми почали, так, вони мають розлогі маєтки і вони насаджують на своїх маєтках людей. Вони з верхівки цих от людей, селя, селян, можуть брати собі ее
Speaker A
воїнів. От ти служиш у мене, але якщо мені твої послуги не потрібні, то я не можу від тебе [музика] відмовитися. Я мушу тобі заплатити певну оцю суму, записану в договорі. Тобто і виникають тоді оці шляхта під князем, так, шляхта
Speaker A
під паном. Але князі мали право ошляхетвати. От якщо ти князь, [музика] то ти прямо як володар. Як володар міг дарувати шляхетство, рицарство посвятити в рицарі, так як князь [музика] міг да от ошляхетнити особу.
Speaker A
До кінця XIV століття лицарі, тобто шляхта, що на польських землях, що на землях ВКЛ, належали до привілейованої верстви і володіли землею за військову службу. Але все починає змінюватися у 1386 році. А сталося от що. Монархиня Польщі, королева Ядвіга, виходить заміж за
Speaker A
великого князя литовського Ягайла. Від цього моменту обидві держави перебувають у персональній унії, тобто мають спільного монарха. Спочатку Ядвігу та Ягайла, які правили [музика] разом, а після її смерті вже тільки Ягайло.
Speaker A
Правда, щоб провернути цю схему, Ягайло мав охреститися і стати членом католицької церкви. Так зрештою і [музика] сталося. Однак після 13 років спільного правління з дружиною Ядвіга раптово помирає. Повстає питання, на якій підставі Ягайло, який не був вже спадковим королем Польщі, має правити
Speaker A
далі. [музика] А дещо пізніше наступна проблема: чи може він передати польську корону своїм синам? Щоб забезпечити собі владу та дітям престол, Ягайло потребував підтримки польської шляхти, а шляхта в обмін вимагала щоразу нових привілеїв. Так, поступово вона отримувала дедалі більше прав на
Speaker A
спадкове володіння землею, особисту недоторканність та участь [музика] у політичному житті держави. Але у Великому князівству Литовському у виграші були не всі. У 1413 році католицькі шляхтичі отримали нові привілеї і доступ до найвищих адміністративних посад. А православну шляхту ці привілеї не охопили. Тож у X
Speaker A
столітті деякі шляхтичі з Великого князівства Литовського, яке тоді здебільшого складалося із земель сучасних Литви і Білорусі та істотної частини України, почали переходити в католицтво, щоб і собі відкрити шлях до великої політики і більших привілеїв.
Speaker A
Однак більшість руської шляхти залишалася православною, як на Галичині, яка була у складі Польського королівства, так і на Волині, яка була у складі ВКЛ. Активніше боролися за свої права галицька шляхта. У військовому плані король від неї залежав, бо коли
Speaker A
він збирав велике військо на війну, важливу його частину [музика] становила саме галицька-руська шляхта. Тож шляхти чи Галичини тиснуть на короля, щоб той надав їм ті самі права, що й католикам.
Speaker A
І цей тиск спрацював. Уже в 1430 році в селі Єдельня король Владислав I Ягайло видає Єдлінський привілей. І в 1430 року король такий такий єдленський привілей видає, яким і гарантує недоторканність особи шляхти чи недоторканність його майна і включає
Speaker A
руську шляхту до цих всіх привілеїв. Цей документ гарантував повну недоторканність особи шляхтича та його [музика] майна. А головне, православна шляхта Галичини отримала ті самі [музика] права, що і католики. Але на землях Великого князівства Литовського все було інакше. Там православні
Speaker A
шляхтичі фактично були усунуті [музика] від керівництва держави. В рідкісних випадках робились винятки для найвідоміших князівських родин.
Speaker A
Наприклад, православний Костянтин Острозький обіймав посаду великого гетьмана, тобто [музика] був головнокомандувачем війська. Проте для звичайного шляхтича формула була іншою.
Speaker A
Якщо ти не князь [музика] і не католик, шлях до великої політики для тебе закритий.
Speaker A
Чим відрізнялися права ее які мала шляхта в польському королівстві і в Великому князівстві Литовському?
Speaker A
Якщо в польському королівстві от власне ідеться до того, що шляхта стає поруч з королем і вона вся рівна, то в великому князівстві Листовському між великим князем володарем, так, і між оцією загалом шляхецьким існує проширок оцієї найвищої аристократичної частини,
Speaker A
[музика] переважно литовська і переважно католицька. Треба сказати, що православні за Городельською унією 1413 року не мали [музика] права обіймати вищі посади в центральних ее районах, регіонах е Великого князівства Литовського. І це до певної міри було дискримінаційним. [музика] Принаймні
Speaker A
вони це відчували. От з боку коронної шляхти існувало таке поняття, що от у великому князівстві вони всі в неволі [музика] у своїх князів. Так, оця вся шляхта, вони ніби шляхта, але не майже раби. Так от, вони роблять те, що
Speaker A
каже там князь або великий, або великий князь. [музика] Якщо в польському королівстві Сейм - це місце, де король оголошує якісь питання до роздуму чи питання до дискусії, які важливі для всієї країни, то в Великому князівстві Литовському великий князь збирає шляхту, щоб
Speaker A
оголосити їй свою волю. Волю. Ця різниця [музика] в політичних правах шляхти, яка по суті призводить до того, що шляхта Великого князівства Литовського розглядає можливість об'єднання двох країн як певні, ну, певні преференції для себе, як певні можливості для себе.
Speaker A
Отже, друзі, давайте підсумуємо, щоб не заплутатись. Як в польському королівстві, так і у Великому князівстві Литовському і Руському, після занепаду Галицько-Волинського князівства реальна влада на українських землях залишалася в руках місцевої знаті шляхти. Найбільші землевласники, люди, які носили титул
Speaker A
князя, зосередились на Волині. Однак Руська православна шляхта на території польського королівства мала [музика] більше привілеїв. Це підштовхнуло волинських шляхтичів боротися за такі самі права, що вони і робили. І це в майбутньому призведе до утворення нової спільної [музика] держави Речі
Speaker A
Посполитої. Про це далі і поговоримо. Починаючи з кінця X століття, Московія намагається вести періодичні агресивні загарбницькі війни проти Литви, намагаючись підпорядкувати собі руські землі Великого князівства Литовського.
Speaker A
Черговий такий конфлікт розпочався 1561 року. Щоб вистояти та захистити свої східні кордони, ВКЛ потрібна була сильніша підтримка Польщі, а поляки хотіли взамін перетворення союзу двох держав в одну федеративну державу. Цього ж хотів і сам король та великий князь литовський
Speaker A
Сигизмунт Август. Він не дочекався дітей, які могли би стати його спадкоємцями, та боявся, що після його смерті і згасання династії Гелонів унія Польщі та Литви розпадеться. Ця ситуація для нашої руської шляхти стане шансом на мільйон. У 1569 році Сегизмунд Август збирає спільний
Speaker A
сейм Польщі та Литви у Любліні. Річ Посполита була утворена, щоб захиститися від агресії Московії зі сходу. Як бачите, друзі, столітті йдуть, а нічого не змінюється. Наш головний ворог був і є на Сході, і маємо нарешті дати йому відсіч. Саме тому закликаю вас
Speaker A
не опускати руки і не забувати підтримувати наших захисників на лінії фронту. Нагадую, що в нас триває збір для підрозділу аеророзвідки Сил спеціальних операцій "Баліста". Хлопці розвідують ворожу територію і визначають пріоритетні цілі для ураження. Для ефективної роботи їм потрібен пункт
Speaker A
управління підвищеної прохідності. Такий собі мобільний командний центр, за допомогою якого хлопці можуть пересуватися якнайближче до лінії фронту. Ми вже передали три таких пункти і хлопці замовили іще один. Його вартість 500 000 грн. Також нам необхідно зібрати 250,000 грн на ремонт
Speaker A
автівок підрозділу, які постійно зазнають ушкоджень на лінії бойового зіткнення. Загалом нам треба зібрати 750 000 грн. Закликаю вас долучитися до збору. Скануйте QR-код, який зараз бачите на своєму екрані, або скористайтеся платіжною кнопкою в описі під цим відео. Кожна гривня, друзі, має
Speaker A
значення. Долучайтеся до збору. Хто виступає ініціатором конкретно? Це це також руська шляхта. По-перше, хотіли хотіла польська шляхта, яка вважала, що от ми допомагаємо по постійно Литвинам. Це такі мешканці Великого князівства литовського, незалежно від регіону.
Speaker A
Це і українців теж так. І українці, і білорусі. От всі литвини. Всі литвини. І от ці Литвини, охоронна шляхта каже, що ми допомагаємо литовцям.
Speaker A
От зараз у них війна з Московією, вони просять про допомогу. А допомога це ж чому ми постійно маємо її надавати?
Speaker A
Давайте уже об'єднаємося. І руські шляхтичі приїхали не просто як [музика] мовчазні спостерігачі. Вони вирішили використати цей момент на повну, щоб вибити для себе максимальні політичні права та привілеї.
Speaker A
І 1569 року розпочинається Люблінський серій. І бачення от цієї нової держави було цілком різне. У польських польської шляхти пропонується, щоб велике князівство стало частиною єдиної держави з єдиним сеймом, з єдиним володарем, з єдиною армією, з єдиною скарбницею, монетою і так далі. Ну, тобто унітарна
Speaker A
держава. Натомість Литвини пропонують інший варіант. Така легка федерація, коли все залишається і скарбниця, і сейм, і володар. Ну, володар один, так?
Speaker A
А все інше от федерація. І коли вони збираються на Люблінському сеймі, стає зрозуміло, що досягти компромісу неможливо. Ну, бо це два різні проекти, які по по не можна поєднати.
Speaker A
Представники шляхти Великого князівства Литовського та Руського з території сучасних Литви і Білорусі покидають сей.
Speaker A
Об'єднати усі території в одну державу неможливо. Однак представники руської шляхти, в тому числі з території ВКЛ, залишаються на сей. Нагадаю, це ті зі шляхтичів, які міцно трималися за свою віру і ідентичність і не стали переходити в католицизм заради
Speaker A
додаткових привілеїв. Але, тим не менш, привілеїв їм хотілося. Польська делегація пропонує їм приєднати їхні території до корони польського королівства. Шляхта волинська, руська, православна тоді, ну, майже в на 100 в 100%.
Speaker A
Е, і ця шляхта сказала: "Хвилинку, хвилинку". А ще ми є так, ми можемо порозмовляти про про приєднання до корони. Чому ні? Але тут треба домовитися. Окей, давайте порозмовляємо.
Speaker A
Основними переговорниками з української сторони були впливові волинські князі Василь Костянтин Острозький, Богуш Корецький, володар замку, на руїнах якого ми зустрілися з пані Наталією, та Костянтин Вишневецький, нащадок одного з перших козацьких ваташків Дмитра Байди Вишневецького.
Speaker A
І от тоді наш герой Богушкорецький починає цю розмову. Він каже: "Ми згодні присягнути лише в тому випадку, якщо нам навзаєм присягнуть усі представники польського королівства".
Speaker A
Друзі, дуже важливий момент. Волинська шляхта просить короля присягнути у відповідь. Польські представники намагаються відмовитись від присяги і переконують, що волиняни мають присягнути в односторонньому порядку.
Speaker A
І тоді його починає король переконувати. І всі переконують, що ні, от за тією ж схемою йому розказують, що ми ж е- польська шляхта вже отримала від короля свої привілеї, права і вольності, і вони присягли. А тепер ви долучаєтесь до цих
Speaker A
прав і вольностей, ви присягнете і і отримаєте ті ж такі права. В якийсь момент вступає Костянтин Вишневецький, який каже, що добре, там ви нас берете [музика] до своїх прав, але у нас є свої права. Ми народ такий поштивий
Speaker A
з честь народ, який жодному іншому не поступиться. Ба, у нас є князі, у нас є люди з кров'ю, е, рівною королю.
Speaker A
А це робить нас суб'єктами. Іншими словами, волинська шляхта погоджується на присягу, але при цьому намагається взяти ініціативу в переговорному процесі у свої руки і висуває польській стороні ряд вимог.
Speaker A
Збереження української, тобто руської мови, офіційною мовою для введення усіх внутрішніх справ: судочинство та листування з королівською канцелярією, надання місцевих адміністративних та судових посад уродженцям Волині, надати православній шляхті та князям рівні політичні та майнові права з католицькою [музика] шляхтою у межах нової держави. Ну,
Speaker A
врешті вони присягають, хоч момент справді дуже драматичний, але король їм пообіцяв за те, що вони присягнуть, що вони спишуть всі свої права, а він їм підтвердить, що вони самі для себе напишуть привілей і впишуть туди все, що для них важливо, те, що для них складає
Speaker A
їхнє право. Ну і коли волиняни присягли, вони тут же сіли, значить, писати свій привілей. І в тих привілеях, що ми що ми там бачили, ее власний урядовий власну урядову мову. Тобто русь мова залишилася урядовою в в тих в тих на тих територіях.
Speaker A
Е окремий ее ну окремий кодекс кримінального та цивільного права. Це називалося Другий літовський ее статут.
Speaker A
Статут. Ага. А пізніше е пізніше говорилося волинський статут, тобто ева мова судочинство. Судочинство, е-е, і е-е ну рівноправність католицької і католицькох для католиків і православних.
Speaker A
Ага. Бачите, тобто навіть більше привілеїв якихось дали. Так. Так що, ну, там це була, можна сказати, ну, на сьогоднішній терміни автономія.
Speaker A
Ну, вони отримали пропозицію досить цікаву, треба сказати, на кінець. Значить, вони не стільки отримали, скільки собі вибороли цю пропозицію.
Speaker A
Вибороли. Отже, волинська шляхта змогла виторгувати для себе максимально вигідні умови. Руська шляхта, незалежно від вірозповідання, урівнювалася в правах з польською, а прості люди в руських воєводствах зберігали свою мову як мову адміністрації і судочинства. [музика] Але і це ще не все. Саме Волинська
Speaker A
шляхта наполягала на тому, аби внаслідок [музика] Люблінської унії до корони польського королівства разом із Волиню були приєднані і найближчі їй у мовному, культурному та історичному планах землі київського та братславського воєводства.
Speaker A
Волиняни ініціюють приєднання до польського королівства, також київського воєводства. Братславщина іде таким пакетом, але з Братславщиною ніби проблем немає.
Speaker A
Натомість Київщина величезна територія в небезпеці постійній, так, погранич, яке потрібно оберігати. [музика] І Велике князівство з цим не справляється. І короня розуміють, що це величезні кошти, а волиняни кажуть: "Ні, треба брати через те, що Київ - це ворота до Русі". І
Speaker A
вони, по суті, переконують коронярів, три воєводства: київське, Волинське і Братславське, [музика] входять до корони.
Speaker A
Про сини з поляками дійшли згоди. Волинь, Київщина та Браславщина, що доти належали до Литви, мали стати частиною корони. Зникав політичний кордон між ними та Галичиною і тою частиною Поділля, [музика] які вже перебували у складі польського королівства. І тут
Speaker A
найцікавіше. Розуміючи, що союз може сформуватися і без них, представники Великого князівства Литовського повертаються на Сейм і зрештою погоджуються створити з польським королівством спільну державу федеративного характеру. Так постає Річ Посполита. Ця держава мала спільного монарха, короля польського і великого
Speaker A
князя литовського, якого відтепер мали обирати спільно, та спільний парламент, сейм. Водночас Велике князівство литовське, яке після унії охоплювало переважно території сучасних Литви і Білорусі, зберігало свою політичну і правову окремішність. Воно мало власне право: уряди, адміністрацію, [музика] військо і скарг. Хоч менше за корону за
Speaker A
територією та населенням, з правової перспективи воно залишалося рівноправним компонентом спільної держави. Зрештою [музика] і саму корону польського королівства, скорочену корону, не слід уявляти як однорідну польську національну державу в сучасному розумінні. До неї входили землі з різною історією, правовими традиціями, мовами
Speaker A
та віросповіданнями. Королівська Прусія з великим і багатим Гданськом мала значну автономію. Мазовія з Варшавою була приєднана до орони лише у 1529 році і також зберігала певні елементи автономії. Певні відмінності існували навіть між Великополщею та Малопольщею, двома історичними ядрами польського
Speaker A
королівства. Ще виразнішою була автономія руських земель корони, руського і подільського [музика] воєводств, а після Люблінської унії також приєднаних до корони Волині, Київщини та Брацлавщини. Річ Посполіта, які інституції мала короля і Сейма, а все [музика] ж інше було літовським або польським.
Speaker A
Урядигу е бюджет, військо. А тобто все це було різ армія була літев [музика] літовська і коронена, тобто польська.
Speaker A
Ее гроші навіть були літовські окремі і польські окремі. монета, тобто єдиниця. А що ж то, що ж тоді вони співали?
Speaker A
Грошова одиниця. Що ж тоді? Що ж тоді вони і сейм? А що вони могли вирішити спільно? Які питання?
Speaker A
Найважливіші. З ким воюємо? Е, зміна права. Ага. в цілої Речі Посполій - це Сейма. Ее війна, мир, е-е, міжнародні неціації. Це все від Сейму.
Speaker A
Це Сейм вирішував це такі питання. Так що найважливіше питання вирішував Сейм. Сейм, але дуже багато інших вирішували сейміки, тобто самоврядування на місцях.
Speaker A
Російсько-совтська пропаганда роками переконувала нас, ніби Річ Посполита - це суто польська історія, а наші предки були в цій державі жертвами. Але від самого створення Речі Посполитої ми бачимо, що все було зовсім інакше.
Speaker A
Фактично це наша спільна держава, а українська шляхта виступила не об'єктом чужої політики, а сильним гравцем, без якого цей союз просто не збудували би.
Speaker A
Ну от дивіться, руські шляхтичі, вони ж, ну, насправді мали багато грошей і були в цілому дуже впливовими. Чому їм не вдалося увійти на правах, ну, теж от повноцінної, е, федерації в цю конфедерацію? буде Велике князівство Литовське, Польське Королівство, річ
Speaker A
посвоєте і руські землі, там, не знаю, руське князівство, чито третьою, третьою, ну, ви знаєте, з якоїсь точки зору це існувало, бо проте про те знаходимо ее свідчення, так, е, в в джерелах, що я я книжку навіть своїй книжці [музика] дав такий титул,
Speaker A
е, Зєднання народу в цних поль польського, рукого і літовського. Це з джерела прямо слова вийняти.
Speaker A
і в менталітеті, в свідомості людей, то те, що Річ Посполіта була спільнотою польсько-русько-литовською, це існувало, е, формально, так як ви сказали, не було, що федерація, е, була би з трьох елементів побудована.
Speaker A
Вона була з двох елементів побудована. А, а ця руй руский елемент був на рівні, ну, якби ми сьогодні сказали, автономії.
Speaker A
Вони мали все, що вони потребували. Так що, е, для руської шляхти було дуже багато аргументів, щоб приєднатися до до цієї системи. Так руські [музика] та польські шляхеські еліти вирішили об'єднатися, стали шляхтою коронною, бо офіційна назва більшої частини Речі
Speaker A
Посполитої - це корона польського королівства. Вони мали однакові права, засідали в одному сеймі та разом керували державою. Але це взагалі не означало, що наші князі та шляхтичі в одну мить відмовилися від свого коріння, чи забули, чиїх батьків вони діти. Вони
Speaker A
і далі розмовляли своєю мовою, підтримували православну [музика] церкву і будували заклади освіти на власних землях. Польський шляхтич і поля і і поляк, це різні речі. Ну от як ну в сучасному розумінні різні речі.
Speaker A
Ну так тоді ну тоді напевно. Так, так. Ну, так само, як е як не знаю, ну, ее, ви знаєте, ну, поляк не означало чітко того, що ми сьогодні розуміємо.
Speaker A
Так що, ну, треба пам'ятати, що ця, е, ідентичність XV-17 сторіччя, е, вона була багатошарової, е, і і можна було відчувати себе одночасно, можна сказати, русином, поляком. Ее, Русин міг сказати в одному місці: "Я русин". Так, я руський шлях
Speaker A
шляхтич. Але якщо була інша трошки ситуація, він міг сказати: "Я польський шляхць". Ее в ще іншої ситуації міг сказати: "Я підданий польського короля".
Speaker A
Угу. Всі ці речі перемішувались, якось перемішувались. Отже, бути шляхтичем [музика] Речі Посполитої - це значить бути частиною касти, яка є найвпливовішою після короля. Долучитися [музика] до неї мріяли усі, але у Речі Посполитій і так було вже дуже багато шляхтичів. І
Speaker A
отримати цей статус, якщо ти не мав знатного походження, стало дуже важко. Ну, а як от виходить, що, ну, вся ця історія тягнулася по родоводу, йшла туди кудись в минувщину.
Speaker A
Тобто ти не міг там, наприклад, в X столітті стати шляхтичем вже. От якщо ти не був до того шляхтичем, це вже було неможливо.
Speaker A
Ні, було, було, було. були е нобілітації, тобто рішення короля і Сейму, е, що людина отримувала, ну, шляхеткое звання. Угу.
Speaker A
Ее, але це не не дуже часто бувало. Це треба було щось зробити визначне, так? Чи ну так, так, [музика] треба було щось щось визначне зробити. От якщо ти у війську і особливо і вершиш героїчні вчинки, тоді подавалося на Сейм [музика]
Speaker A
клопотання про ото ошляхетнення такої людини. І тоді на сеймі, на зібраннях так можна було ошляхетнити такого от героя війни.
Speaker A
І ось тут, друзі, на арену виходять козаки. Що це була за [музика] спільнота і як вона з'явилась, ми робили окремий розбір на нашому каналі, який набрав близько 3 млн переглядів. Якщо коротко, так само, як і шляхтичі - це були
Speaker A
лицарі. Деякі з них мали шляхецьке походження. У X столітті, коли постало Кримське ханство, на південних теренах Королівства Польського і ВКЛ виникла нова загроза кримсько-татарських нападів. І ось ці лицарі-козаки почали організовуватись у воєнізовані загони і оселятися в незаселених прикордонних
Speaker A
районах. Вони захищали південні терени своєї держави і самі також здійснювали напади на турків і кримських татар.
Speaker A
Першими відомими козацькими ваташками були впливові шляхтичі Остафій Дашкевич, Прислав Лянскоронський, руський князь Дмитро Вишневецький. У 1572 році король Сигізмун Iвстрив перший козацький реєстр [музика] і взяв частину козаків на офіційну державну службу. А у 1578 наступний король Стефан Баторій провів
Speaker A
важливу реформу, яка значно розширила права реєстрових козаків. Відтоді вони стали не просто вільними воїнами, а офіційною [музика] частиною війська коронного з платнею, привілеями та певним статусом. І козацька старшина називає Річ Посполиту милою, вітчизною реч Річ Посполитою, бо не йшлося про те,
Speaker A
що вони хотіли знищити Річ Посполиту. Козаки хотіли знайти достойне місце в Речі Посполитій початково.
Speaker A
Простими словами, реєстрові козаки, які так само, як і шляхта, захищали Річ Посполиту на війні, прагнули отримати такі [музика] самі права і привілеї.
Speaker A
Однак в соціальній драбині все одно були нижчими за шляхту, не мали недоторканності майна, були усунуті від політичного життя. Це з часом спровокувало масштабний конфлікт між [музика] козаками і шляхтою, в якому козаки спочатку боролися за свої привілеї і навіть створили власну
Speaker A
[музика] державу. Але про все по порядку. Козацька старшина завжди відчувала себе частиною європейської еліти, тож не дивно, що прагнула більших привілеїв і кинула виклик шляхці. Про життя козацької еліти розповідає наша виставка "Покорщина". Стерта історія козацької еліти на території унікальної козацької
Speaker A
садиби X століття, яку ми відновлюємо разом зі спільнотою реальної історії. Нагадаю, відвідати цю виставку може кожен. Треба просто заповнити форму під цим відео і записатися на безкоштовні екскурсії, які триватимуть до 31 жовтня.
Speaker A
Встигніть, кількість місць обмежена. Ну а першими ексклюзивно відвідали цю виставку, звісно, спонсори нашого YouTube каналу Реальна історія, бо наша спільнота завжди знаходиться у вирі історичних подій та отримує приємні бонуси за підтримку нашого каналу. Окрім ексклюзивної екскурсії на Покорщині,
Speaker A
наші спонсори, наприклад, мали змогу відвідати прем'єрні покази нашого документального фільму від реальної історії "Відстань до незалежності" у чотирьох містах: Київ, Львів, Вінниця та Івано-Франківськ. Ми мали змогу зустрітися, посмакувати наше кіно, згадати буремні [музика] 90. Одним словом, наша спільнота завжди знає
Speaker A
більше і безпосередньо долучається до створення каналу Реальна історія. Долучайтеся і ви, друзі. Тисніть кнопку спонсорувати, підтримайте реальну історію та ставайте частиною нашого проекту.
Speaker A
Головний стереотип, яким нас годували десятиліттями, звучить так: поляки прийшли на наші [музика] землі, як господарі, забрали собі усе майно, а місцеве населення зобов'язали окатоличуватись і ополячуватись. Вся шляхта миттєво зрадила своє коріння і відмовилась [музика] від православ'я.
Speaker A
Але що із цього правда? Давайте подивимось на реальні факти. Яку роль конфесія відігравала а от якраз в питанні шляхти того, як вони себе відчували. Якщо, наприклад, шляхтич католицький чи шляхтич православний в Речі Посполи. Ну, у католицького шляхтича було більше прав.
Speaker A
На тих землях, про які ми говоримо. була була рівноправність, е, якщо йде про шляхту.
Speaker A
А чого тоді вони переходили, православна шляхта переходила в католиць? А, ви знаєте, молоді шляхти чи вчилися в язуїтських колег, я ко колегіях. Більшість тих тих великих князів, які перейшло на на католіцизм, вони перейшли в результаті роботи єзуїтів.
Speaker A
З утворенням Речі Посполитої на її території активно діяв католицький орден єзуїтів. Це така католицька релігійна організація, популярна у [музика] Європі та у в усьому світі. Члени ордену відкривали найпрестижніші на той час навчальні заклади єзуїтські колегії.
Speaker A
Саме туди шляхтичі віддавали вчитися своїх дітей. У таких закладах, до речі, здобули чудову освіту і майбутні лідери козацької держави Богдан Хмельницький та Іван Виговський. За освіту тут відповідали католицькі священники, під вплив яких потрапляли молоді православні шляхтиничі. За прикладом ієзуїтських
Speaker A
колегій пізніше постануть православні колегії: Київська та Львівська братські школи. Тож ієзуїти диктували освітні тренди у всій Речі Посполитій, бо пропонували європейську освіту. Це спонукало молодих шляхтичів здобувати освіту [музика] в єзуїтських колегіях.
Speaker A
Найбагатші шляхеські роди відправляли своїх дітей навчатися до Європи, де вони теж потрапляли під вплив католицьких священників.
Speaker A
Наскільки коректно буде сказати, що в той час просто католицька церква, зокрема через ієзуїтів, а ми говоримо ж передусім про освіту, що вони могли, ну, скажемо, більш модерново пояснити деякі складні питання, ніж православні священники.
Speaker A
Так, так. Так. Ну, вони, напевно, ви знаєте, єзуїти в X сторіччі це була абсолютно інтелектуальна еліта Європи.
Speaker A
Нема сумніву. Це люди, які у яких освіта була дуже, ну [сопіння] на дуже високому рівні.
Speaker A
Якщо переконали, наприклад, Януша Острокського, переконали, що правдивою вірою є католицька, то що ж йому було робити? Його переконали. Це він не тому став католіком, що він хотів мати якийсь більший вплив. Вплив його батька на на справи Речі Поспоізний.
Speaker A
І він міг мати такий же вплив, як е як його як його батько. Його брат Олександр, який залишився православним, також отримав сенаторський уряд і міг робити урядову кар'єру в Речі Посполітої. Це не було ее так, що він не
Speaker A
міг би робити її цієї кар'єри, якщо би не був католиком. Е, він прийняв католицьку віру, тому що його переконали, що це є тільки одна дорога до вічного спасіння. Ее можливо, що в різних випадках були ще якісь там елементи такі практичні в таких
Speaker A
рішеннях. цього виключити не можемо, але взагалі-то, ну, це була справа світогляду, так, а не політики.
Speaker A
В першій половині X [музика] століття католицька освіта на території Речі Посполитої була, як би ми сьогодні [музика] сказали, справжнім мейнстрімом.
Speaker A
Вона давала більш прогресивні сучасні знання і розуміння сенсу життя, якщо хочете. Тому її обирала заможня шляхта, яка через освіту ставала [музика] інтелектуальною елітою тогочасного суспільства. Бачите, а я щось отак взагалі не дивився на це перед тим, як з
Speaker A
вами зустрівся. Я щось був впевнений, що це було виключно питання політики, прав, привілеїв, не знаю, там можливої реалізації.
Speaker A
Почитайте, почитайте лістування тих людей, що для них є важливим. На зламі X і X [музика] століть в Речі Посполитій виникає так зване покоління золотої молоді, яке отримувало або єзуїтську освіту в Речі Посполитій, або [музика] європейську освіту за кордоном та
Speaker A
схилялося до католицтва. Щоб зрозуміти це, ми їдемо до одного знакового місця, до палацу, який якраз і побудували представники цієї окатоличеної золотої молоді.
Speaker A
Друзі, ми зараз з пані Наталією приїхали в дуже цікаве і знакове місце для нашої історії. Це містечко Збариш на Тернопільщині. І власне позаду нас Збариський замок. Місце, місце дуже, дуже важливо. Цей замок у першій половині X століття звели двоє братів
Speaker A
Юрій та Акшистов з Баранськи. Обидва отримали блискучу європейську освіту, [музика] навчалися в Італії і належали до тієї самої золотої молоді своєї епохи. Кшиштов став одним із найвідоміших дипломатів Речі Посполитої [музика] і навіть очолював посольство до Османської імперії.
Speaker A
Юрій зробив блискучу політичну кар'єру і став каштеляном краківським, тобто найвищим за рангом світським сенатором польського королівства.
Speaker A
От, скажімо, творці [музика] цього замку чи власники цього замку Криштоф і Юрій Збараськи, охрещені в католицтві. Ці люди, вони були виховані в Європі, вони були виховані в найкращих університетах європейських. Скажімо, вони побували і в Римі, вони побували в Нідерландах. де
Speaker A
вони вчаться, ну, де Криштоф вчиться військовій справі, його брат на праві. Цікаво, що вони вчилися в Падої, вони вчилися [музика] у Галілео-Галілея, який був їхнім приятелем, адресатом.
Speaker A
Чи можемо говорити, що вони поляки? Чи це чи це не невірно? А ми хочемо знайти такий універсальний градусник. От. І цей універсальний градусник, свої чужі, був винайдений в X столітті. Вони називали себе русинами, тобто українцями, бо вони жили тут умовно з
Speaker A
діда-прадіда, правда? І ми говорили про те, що ця земля називалася Руссю, але вони були шляхтичами Речі Посполитої.
Speaker A
Шляхтичами Речі Посполитої, бо їхня Русь знаходилася в Речі Посполитій. Ми мусимо відмовитися від цього градусника, який винайшло X століття, що конфесія визначає ідентичність.
Speaker A
Ні, на той час е русинами українцями були і протестанти, і православні, і католики. І всі вони називалися руським народом.
Speaker A
Те, що Януш Острозький чи князі Збараські стали католиками, зовсім не означало [музика] що вони силою міняли віру у своїх володіннях. Шляхтичі змінювали релігію самі з особистих мотивів. Своїх підданих міняти конфесію вони не змушували. Люди спокійно ходили до своїх православних
Speaker A
церков, як і століттями до того. Ніколи Януш Острокський ніколи не примушав своїх підданих змінювати віру на католіцизм. Навпаки, він опікувався православною церквою в своїх земельних маєтках. ее фінансував, ну, працю духовенства православного, фінансував побудову навіть нових церков. Зрештою, інші інші католицькі князі часто також
Speaker A
це робили. Ще одна історична пастка полягає в тому, що нам здається, що процес окатоличення шляхти був масовим. Насправді католиками ставала переважно золота молодь, про яку я вже згадував. Корецькі, Острозькі, Збараські. Але ж були ще представники дрібної і середньої шляхти.
Speaker A
Ми весь час говоримо про зміну конфесій оцією верхівочкою, так, шляхецького стану, е, які справді, можливо, робили великі політичні кар'єри, можливо справді виходили з прагматичних якихось міркувань [музика] але рядовій шляхті не було потреби переходити в католицизм.
Speaker A
Вони залишались православними. Вони залишались масі своїй православними. Цікаві цифри є, які, е, підрахунки зробив Генрік, е, Літвін.
Speaker A
[музика] Із 207 родин, е, шляхетких Брацлавщини і київщини. Можна сказати точно про конфесію 153, е, родин, 105 із них православні. Тобто ми бачимо, що от те, ну, той ніби присуд, так що прямо тут усі переходять на католицизм, не працює.
Speaker A
Після утворення Речі Посполитої люди різних конфесій достатньо мирно оживались в цій країні. Однак наприкінці XV століття ситуація змінюється. В цей час центр православного духовенства надалі знаходиться в Константинополі, але тепер це територія переважно Ісламської держави, Османської імперії.
Speaker A
Турецький султан не забороняє Вселенський патріархат, але й не дає гроші на фінансування. Москва користується цією ситуацією. Спочатку дає гроші на розвиток православної церкви в Константинополі, потім за допомогою підкупу проголошує утворення Московського патріархату. А далі Москва починає переписувати історію.
Speaker A
Замовчуються зв'язки Києва з Константинополем, знижується статус Київської митрополії і крок за кроком людям нав'язують просту думку. Центр руського православія - це не Київ, [музика] а Москва. Шляхтяни і представники духовенства Речі Посполитої намагаються уникнути впливу Московської митрополії і московських грошей на
Speaker A
православне духовенство, як у Києві, так і в самому Константинополі. і у 1596 році підписують Берестейську унію. Це такий договір, який мав відновлювати в межах Речі Посполитої єдність двох головних гілок християнства та подолати наслідки розколу 1054 року. Він виник
Speaker A
головним чином через сварку за владу Римського папи та Константинопольського патріарха і від середньовіччя розділяв західну, тобто Римську церкву та східні церкви, які назвалися православними. І ось згідно [музика] з Берестейською унією, єдність християн мала відновитися. Віряни руської церкви залишалися при своїх обрядах та мові
Speaker A
літургії, але мали визнати владу Римського папи, а не Константинопольського патріарха над своєю церквою та прийняти католицьку [музика] теологію. Так постала Руська унійна церква, яку зараз ми називаємо українською греко-католицькою церквою.
Speaker A
Більша частина шляхти та православного духовенства підтримала унію, але частина не відріз [музика] відмовилась. Селяни також не бажали відмовлятися від церкви, до якої вони звикли. І отут деякі шляхтичі, які погодилися на унію, почали під примусом переводити своїх підданих до унійної церкви. Якщо шляхтич
Speaker A
переходив сам, скажімо ну в католицьку конфесію, він зазвичай не переводив своїх підданих, а от в унію він переводив.
Speaker A
Ну, часто так бувало, але не завжди. А і ми розглядаємо це як шлях до покатоличення.
Speaker A
Але ми ж забуваємо, що унійна церква, а далі греко-католицька церква, для X [музика] століття була таким прихистком оцієї руськості, руської ідентичності, уже не говорячи про X і X [музика] століття.
Speaker A
Попри наміри творців унії, досить швидко стало зрозуміло, що вона не приведе до об'єднання усіх вірян Руської церкви.
Speaker A
Навпаки, вона спричинила глибокий релігійний і політичний конфлікт. Королівська адміністрація та інші прихильники унії недооцінили масштабу спротиву. Значна частина православного руського суспільства сприйняла унію як загрозу своїй релігійній [музика] традиції.
Speaker A
І тоді починається боротьба на Сеймах, шляхетка боротьба за відновлення прав православної церкви. Криштоф Збараський в 1616 році на Сеймі виступив з прекрасною блискучою промовою, де він говорив про те, що не може е розрізнювати людей, ділити віра через те, що ми всі рівні.
Speaker A
Ну і свобода [музика] совісті - це наша підставова е цінність. І тому е ми мусимо однаково бути однаковими, незалежно від віри.
Speaker A
От щодо своїх братів. Саме активна позиція руської шляхти, велика частина якою вже на той час стала католицькою, дозволяє зберегти праваславної [музика] церкви.
Speaker A
Спочатку конституцією 1607 року була відновлена православна церква як діюча на теренах Речі Посполитої. В 1609 році це підтверджується постанова. В 1632 році після смерті Сидізмунда IIго Вази, коли обирали нового короля, і це був Владислав IV, православні і протестанти
Speaker A
вимагають заспокоєння православної релігії, так? Тобто от остаточного відновлення її в [музика] правах. І тоді дуже цікаво, православні говорять: "Ми взагалі будемо блокувати [музика] вибір короля, якщо справа православних не буде вирішена". Ну і власне от приймається [музика] конституція про заспокоєння
Speaker A
православної церкви і відбува створюється комісія, яка ділить маєтки, ну, храми, маєтки між православними і уніатами.
Speaker A
Що це була за комісія? Частина православних храмів та духовенство [музика] на той час вже стали унійними, а частина залишалась православними.
Speaker A
Шляхта хоче лишити і ту, і ту [музика] церкви і створює комісію, яка має визначити, до якої конфесії має належати той чи інший храм, та [музика] чи інша маєтність церкви. Але робота комісії супроводжується постійними конфліктами.
Speaker A
І справді на цій от на цьому ґрунті відбуваються конфлікти, бо уніти, скажімо, уже не хочуть віддавати своє майно, бо воно вони вже сприймають його як своє, а православні намагаються відібрати [музика] до с собі, так назад повернути.
Speaker A
Саме Берестейська унія розділяє козаків і шляхту на два ворогуючих табори. Якщо шляхта намагається вберегти обидві церкви, і унійну, і православну, то козаки [музика] принципово стають на захист православної церкви.
Speaker A
Козацтво відпочатково - це мілітарна спільнота, воєнна спільнота, яка заробляє свій хліб е походами військовими. Але [музика] коли починається протистояння і коли після Берестейської унії і коли починається боротьба за відновлення православної церкви, духовенство православної церкви втягує козаків в це
Speaker A
протистояння. В 1594 році вибухає перше козацьке повстання під проводом козацького ваташка Северина Наливайка. Воно охопило велику частину земель сучасної центральної України та південно-східної Білорусі. До козаків масово приєднуються селяни. Активну участь у повстанні бере також і православне духовенство. Від повстання
Speaker A
Наливайка козацькі виступи стають майже постійним явищем на землях Речі Посполитої. Вони спалахували раз за разом, стаючи дедалі потужнішими і масовішими. Кульмінацією стала козацька революція 1648 року під проводом Богдана Хмельницького, до якої піднялися десятки тисяч людей.
Speaker A
Але чи справді головною причиною усіх цих повстань була лише релігія? Чи, може, за захистом віри ховалося щось набагато глибше?
Speaker A
Щоб зрозуміти справжні причини цієї ворожнечі, нам потрібно ще раз повернутися у момент утворення Речі Посполиту. Пам'ятаєте, на початку епізоду ми говорили, що на Люблінському сеймі київське і Братславське воєводства фактично втягнули до складу Королівства [музика] польського волинські князі. Для
Speaker A
руської шляхти було важливо, аби усі руські землі напряму підпорядковувались польській короні. А от самі поляки з самого початку не дуже хотіли включати до свого складу прикордонні київщину [музика] і Браславщину.
Speaker A
Ви знаєте, ці землі, вони були спустошені. вони вони не були е населені сильно і там податків не дуже багато ішло з тих земель. Я це навіть колись підрахував досить [музика] чітко.
Speaker A
То десь до кінця 20-х років можна спокійно сказати, що коро королівство, польське королівство доплачувало до до тих землі.
Speaker A
Дотацію. Ну а ну а чому? Але з кінця 20-х років, е, то вже ні, то вже ні, то ці [музика] податки з тих земель, е, були вже за, ну, начали бути поважними і і це це було досить багато гроші
Speaker A
гроші з тих земель ее були важливим, но не додатком, а важливою частиною, можна сказати, державного бюджету, аби підняти економіку прико прикордонних Київського і Братславського воєводств.
Speaker A
Польські королі масово роздають або віддають в довгострокову оренду шляхті великі території незаселених чи малозаселених земель. Іноді це була руська шляхта. Іноді це була шляхта, яка приїжджала з інших територій польського королівства. після Люблінської унії. А як відбувався процес власне і наскільки
Speaker A
він був великий, що шляхта польського королівства переміщалися сюди на землі, які є українськими землями сьогодні. Як це відбувалося? Який це був відсоток?
Speaker A
З початку X 17 сторіччя ішла [музика] велика колонізація. Вона проходила завдяки напливу, е, людей з польських земель. е, польських, ну, польського королівства, ну, так будемо говорити.
Speaker A
Ее, і це відноситься і до шляхти, і до селян, перш за все, до селян, якщо йде про кількість. А селяни теж пере переміщувались в судах Речіпосполітої в ці часи найчастіше знаходимо справи, які відносяться до е переселення селян з польських земель на Україну
Speaker A
нелегального. Тобто втікали від панів з Польщі і переходили на на українські землі селяни, тому що там були умови з їх точки зору цікавіші. Так, бо на початку новооселені території, е, завжди давали спеціальні можливості звільнення від, е, різних там тягарів, ее, і можна
Speaker A
було загосподарювати свої нові землі. І дуже багато людей втікало. Е, але вони входили в це середовище руське і вони рутанізувалися. Шляхта також напливала дуже сильно.
Speaker A
від початку, спеціально від початку X сторіччя, тому що це була велика, ну, велика цивілізаційна робота, потрібні булі були працівники. Ну, і вони приїжджали з польських земель і десь під кінець 40вих років 17 сторіччя серед землевласників київщини, наприклад, ну, то їх було десь
Speaker A
20 25% відсоб так багато, да? Четвертий. Виникає питання, чому дрібна шляхта і польські селяни, власне, як і українські селяни з інших воєводств, активно мігрували до прикордонних Київського і Братславського воєводства. [музика] Відповідь дуже проста: в цих воєводствах дозволялося засновувати нові поселення:
Speaker A
слободи. Селян переселенців звільняли від податків [музика] та повинностей на термін від 15 до 30 років. Треба сказати, що на цих теренах були був найнижчий рівень експлуатації, [музика] якби ми говорили вже таким, да, от іншою мовою. Тобто тут багато було сіл, які е
Speaker A
засновувалися на умовах, що селяни будуть звільнені від, е, податків. І такі звільнення, такі села називалися слободи. Е-е, інколи звільнення там тривало упродовж 20 років.
Speaker A
Ой, пані Наталі, зараз ви ще скажете, що польського гніту не було і нас тут спалять в коментарях.
Speaker A
А я справді вважаю, що це некоректний термін, бо е руси не були частиною Речі Посполитої, Річ Посполита не була польською державою. Тобто і що і ви кажете, що що тут нормально селянам жилося. Тобто, е, я хочу сказати, [музика] що селянам
Speaker A
ніде не жилося добре. Так що насправді в усій Європі селянин - це той, хто працює.
Speaker A
Але Річ Посполита не була пеклом для селян, як ми це собі уявляємо. І тому, а особливо оцих на прикордонні на Братславському і Київському воєводствах, тобто в центрі Речі Посполитої податки селян в польських от областях були значною мірою вищі, аніж, скажімо, на
Speaker A
околиці. Але якщо селянам на Київщині та Браславщині так добре жилося, чому вони приєднувалися до козацьких повстань? Тут теж є логічна відповідь. Селяни в Слободах звільнялись від податків не назавжди, [музика] а на певний час, наприклад, 30 років. І коли спливав цей
Speaker A
термін, вони не хотіли втрачати своїх преференцій. Завжди на на кордоні це є таке явище. Говориться, що ситуація кордону ее спричинилася до [музика] створення американської демократії. Так що Кордон створив демократію. Прикордоння. Ну, е-е, і це якась там правда, що це
Speaker A
це територія свободи завжди. Е, і коли закінчується, е, коли, е, нема свободного свободного прикордоння, тільки є вже заселені території, ну, то ця свобода закінчується. І здається, що це це мало велике значення. Я б сказала, що тут спрацьовувала близькість козаків.
Speaker A
От вони бачили, що козаки от живуть з козацького хліба, податків не платять, [музика] а ми а ми маємо платити податки, а це наша земля, ми її обробляємо. Тото гасло Так, гасло [музика] земля селянам, воно завжди дуже дієве, по-перше. По-друге, іде агітація
Speaker A
[музика] козацька. Ми ж теж про це забуваємо, правда? По-третє, є чутки. І от дуже цікаво в 16330 році, коли відбувається повстання козацьке, от є свідчення, що поширюються чутки, як тільки королівські армія, там королівське військо, е, ну, коронне військо так з'являється на території чи
Speaker A
наближається до території Київщини, з'являються чутки, що от ляхи йдуть різати православних, а це чутки.
Speaker A
Вони дуже ефективні, вони ресурсні, вони втягують великі маси людей. І звичайно, що тут це козацька територія, яка вже козаки вже починають мислити себе як володарі цієї землі.
Speaker A
І тут ми підходимо до найцікавішого. Чому козаки взагалі піднімали це повстання і підбурювали селян приставати до нього? Які істинні причини оцього конфлікту між шляхтою та козаками?
Speaker A
Давайте спробуємо спрощено уявити, як усе відбувалося. Отже, ще раз. Після Люблінської унії руські землі адміністративно [музика] стають частиною корони польського королівства. Руська шляхта [музика] отримує гарантію недоторканності своїх земель. Однак на території руських воєводств залишається велика кількість неосвоєних земель, які колись юридично
Speaker A
належали Великому князівству Литовському, але по факту вважалися майже незаселеними, напівдикими. Чим ближче до Запорізької Січі та Дикого поля на кордоні із кримським ханом, тим більше таких земель. Оскільки вони не належать шляхті, [музика] ці землі юридично отримує у свою власність
Speaker A
король. Щоб підняти економіку цих воєводств, король починає здавати землю в оренду польським магнатам. Логіка зрозуміла: магнат спочатку заплатить гроші за оренду, потім податок з економічної діяльності на цих землях.
Speaker A
Але от у чому проблема. Ті землі, які король вважав пусткою, часто на ділі були заселені козаками. Тут вони поколіннями розбудовували змівники і хотори. Козаки вважали це своєю землею, бо боронили південні кордони від нападів кримських татар. Ну і бо вони обробляли
Speaker A
[музика] цю землю десятиліттями і робили на ній бізнес. І тепер уявіть, приходить шляхтич, не обов'язково польський, часто руський шляхтич з папірцем від короля Речі Посполитої і каже: "А тепер це буде моя земля". Отутто і виникали численні конфлікти. Орендарі вважали, що козаки
Speaker A
мають поступитися новому власнику. Козаки вважали це рейдерським захопленням. Найвідоміший подібний конфлікт стався у випадку із Богданом Хмельницьким. Хмельницький і сам був з родини дрібного шляхтича і отримував освіту, як вся тодішня золота молодь, у єзуїтському колегіумі. Загалом, він непогано почувався в Речі Посполитій і
Speaker A
довгий час служив реєстровим козаком. Допоки землі, на яких знаходився його хутір, не орендував у короля польський магнат, чегринський староста Олександр Канцпольський. Він намагається викурити хутір Хмельницького із земель, які вважає своїми, і наказує своєму уряднику підстарості Данилові Чаплинському вирішити цю справу. Ми знаємо цю
Speaker A
історію. Родинний хутір Суботів у Хмельницького Чаплинський відбирає силою, викрадає кохану жінку і ледь не до смерті б'є сина Тимош. Хмельницький пише листи королю і намагається вирішити справу через суд, але закон на стороні впливового магната Каніцпольського, [музика] якого визнано законним власником цих
Speaker A
земель. Хмельницький отримує лише компенсацію у 150 злотих. Це приблизно кількадесят тисяч доларів сьогодні. Його ненависть і гнів можна зрозуміти.
Speaker A
Повертаючись до історії того самого Хмельницького, тобто, ну, все рівно ми бачимо ось цей перекос такий, да? Тобто, якщо ти все ж таки там польський шляхтич, то, ну, ти можеш більше на цих теренах, чи це ну як от, ну, власне, на яких теренах історія
Speaker A
Хмельницького і Хплінського відноситься до того, що, е, проходить в старостві, тобто королівщині, тобто на королівських землях, які є залишаються в аренді магнатів.
Speaker A
Чаплінський не є представником держави. Чаплінський є урядником приватним старости. Ее старости, тобто магната, якийдує який арендував староцтво.
Speaker A
Отже, конфлікт назріває поступово. В очах селян шляхта обкладає їх несправедливими податками, а в самих козаків були майнові суперечки із шляхтою. До того ж відкритим залишається і релігійне питання, бо козаки активно захищали православну церкву, тоді як шляхта намагалась примирити унійну і
Speaker A
православну церкву. У нашій свідомості ці події досі часто випливають під назвою національно-визвольна війна, де українці героїчно воювали проти польських загарбників. Але насправді, друзі, усе було трохи складніше.
Speaker A
Мабуть, найкраще цей заплутаний конфлікт показує постать головного ворога Хмельницького, князя Яреми Вишневецького. Це одна з найбільш суперечливих фігур в українській історії. Він був сином видатної православної діячки Раїни Могилянки, племінником митрополита Петра Могили і нащадком самого Дмитра Байда Вишневецького, засновника Запорозької
Speaker A
Січі. Проте Ярема належав уже до нового покоління шляхти. Здобув європейську освіту, перейшов у католицизм і став одним із найбагатших магнатів. Він мав півсотні міст і містечок у своїх володіннях, понад дві сотні підданих і найбільшу приватну армію Речі Посполитої. Коли почалася війна, він
Speaker A
стає головним антагоністом Хмельницького. Захищає Вишневецький не просто польську корону. Він відстоює свої величезні маєтки і свій спосіб життя. [музика] і воює проти тих, з ким мав спільну кров і спільну існу.
Speaker A
Наш Ярема Вишневецький, залишившись сиротою повним чотири роки помер батько, через три роки померла мама, він потрапляє на двір свого родича Костянтина Вишневецького, а а там уже католицький світ. І зрозуміло, що підліток, який потрапляє [музика] в ситуацію зовсім іншої конфесії, так чи так він
Speaker A
може прийти, правда, до думки про зміну цієї конфесії. Але цікаво, що от Ярема Вишневецький, ну, він же також, навіть вже будучи католиком, а він все рівно захищав також православних. Він багато зробив для православних.
Speaker A
В уяві багатьох українців Ярема однозначний антигерой. На момент початку повстання 1648 року його величезні володіння лежали на лівобережжя. Коли козаки Хмельницького почали перемагати, Ярема фактично опинився відрізаним від головних польських сил. І тоді він зробив те, що увійшло в історію. зібрав
Speaker A
навколо себе близько 10 000 людей: дрібну шляхту, своїх підданих селян, вірних козаків, людей різних національностей і віросповідань, усіх, хто не підтримав повстання, і повів своїх [музика] підданих через охоплену вогнем Чернігівщину і північ Київщини на захід до територій, підконтрольних
Speaker A
польському війську. Зрештою, [музика] його загони підходять до Збаража, де зібралися рештки шляхти, готові боронити державу. Ми звикли сприймати цю війну як протистояння українців проти поляків.
Speaker A
Насправді ж все було набагато складніше. В цьому конфлікті козаки воювали на полі бою з коронними військами. Але виступали вони не проти Речі Посполитої і не проти короля, а проти шляхти, в тому числі руської. Тобто виходить проти своїх же
Speaker A
земляків. В цьому протистоянні було намішано дуже багато особистих причин у кожної зі сторін. Але більшою мірою це був конфлікт, під час якого козаки хотіли відстояти свої землі і свої економічні привілеї, на які вони мали право. Селяни, як ми вже розказували,
Speaker A
приєднувалися до козаків здебільшого, бо не хотіли платити податки польській короні, а руські, тобто українські шляхтичі, боронили Річ Посполиту, бо захищали свої статки і звичний [музика] для них порядок, а найголовніше, бо щиро вважали Річ Посполиту своєю Батьківщиною.
Speaker A
Давайте про Богдана Хмельницького трошки детальніше поговоримо, бо, ну, сама постать дуже мені цікава. От його стосунки з тим самим Єремою Вишновецьким. От він, ну, розумів, що це також українець, чи він все ж таки його сприймав виключно як представника іншого стану, а відповідно
Speaker A
ворога? Та е подивіться, війна дуже поляризує. І для того, щоб залучити якомога більш кількість людей, треба сказати, що ми русини.
Speaker A
Монополізувати своє право називатися русинами і сказати, що всі інші - це ляхи. Хто такі ці ляхи? Це і православна шляхта, і козаки, які з по боці Речі Посполитої.
Speaker A
Ну, але [музика] справді це значною мірою ті, кого треба було б назвати українцями, так, які православні.
Speaker A
Фактично те протистояння Вишневецького і Хмельницького завершилось бойовою нічиєю. Яремі вдалося втримати оборону Збаража, який понад два місяці був в облозі. За цей час на допомогу Яремі встиг прийти король Ян Казимир I залишками свого війська. А Кримський хан, досі союзник Хмельницького, почав
Speaker A
вимагати від козацького гетьмана перемовин з Яном Казимиром. В результаті Хмельницький укладає з королем зборівський мирний договір, який визнає козацьку автономію [музика] у межах Київського, Браславського і Чернігівського воєводства. Для Хмельницького це вже був успіх, але безперечно його успіх був би іще
Speaker A
більшим, якби Ярема не втримав оборону. [музика] Врешті, Хмельницький увійде в нашу історію як беззаперечний герой, а Вишневецький як беззаперечний зрадник. А як він сьогодні в польській історіографії, він вважається польським діячем, правильно? Ну не знаю. Згадаємо той самий Так, так, так. Ну то це є цей підхід. що
Speaker A
ми е е ми в польської історіографії то є вже досить сильний цей напрямок, щоб бачити власне ідентичність X-17 сторіччя як е багатошаровою і і щоб так дивитися на ці справи. Але в підручниках цей підхід ще не ее ще не так сильно ми
Speaker A
можемо побачити. Тобто, е-е, якщо йде про такий пересічний погляд на на історію, то вам, е-е, так так думаю що відповідь буде так. Вишневецький - це це поляк.
Speaker A
Да. Ну, а як от от ви дипломат. Якраз і мені здається, що з вами ви історик і дипломати. Це якраз таке поєднання. От.
Speaker A
От з вами про це якраз і треба говорити. А як просто цю частину історії сприймати? Бо все ж таки, знаєте, в Україні, можливо через шкільну програму, можливо через, не знаю, інші фактори, але все ж таки, ну, Річ Посполити - це
Speaker A
це Польща, тобто це дорівнює Польщі. А а все ж таки ця історія, це не мусить так бути. Не мусить так бути. Зараз є багато істориків, е, в Україні, які, ее, підходять до цього періоду, як до, ну, періоду власної історії. Так, і, ее, це ж саме
Speaker A
ми бачимо в Литві, це ж саме ми бачимо в Білорусі. [музика] До того, щоб всі ці країни трактували історію Речі Посполітої як свою.
Speaker A
Не треба того, щоб поляки відмовилися від неї. Ні, ми можемо мати цей цю частину нашої історії як спільну частину. А потім розділілося, але як в якомусь моменті це була спільна історія.
Speaker A
І чому так не підходити? Пані Наталя, як нам сьогодні, от ми з вами сидимо тут на на [музика] на цьому чудовому подвір'ї з Бариського замку. Як ми маємо сприймати цю спадщину?
Speaker A
Треба поєднати і козацьку історію, і шляхетку історію. [музика] І насправді, ну, зараз в історіографії у нас іде серйозний перегляд от історіографії [музика] нашого погляду на це минуле. І ми намагаємось показати, що це цілісна історія України.
Speaker A
Саме так однаково важлива. Так, [музика] і козацька частина, і шляхеська частина, бо шляхецька пов'язує Русь давню і, ну, і триває, в принципі, до [музика] X століття. Тому ми з крові не лише козацької, а й шляхекої. І приємно себе відчувати частиною
Speaker A
шляхти. Саме так. Дякую вам. Ось така реальна історія.
Topics:польський гнітукраїнська шляхтаОстрозькіКорецький замокВелике князівство Литовськеісторія Українипольсько-українські відносиникнязівські родирадянські міфисередньовічна шляхта
