Speaker A
Отже, мова сьогодні піде про міф, одне з ключових явищ людської цивілізації.
Лекція Ярини Тарасюк про міф як явище культури: від німецьких романтиків до структуралізму Леві-Строса, Фрейзера та питань міфу і реальності.
Key Takeaways
- Міф є складним багатошаровим явищем, яке не зводиться до однозначного визначення.
- Підходи до міфу змінювалися: від романтичної ідеалізації до антропологічних, лінгвістичних і структуралістських пояснень.
- Міф пов'язаний з ідентичністю, ритуалом, мовою та символічним досвідом сакрального.
What the video covers
- Міф розглядається як ключове явище людської цивілізації, що супроводжує культуру від архаїки до сучасності.
- Науковий інтерес до міфу започаткували німецькі романтики наприкінці XVIII – на початку XIX століття; брати Грімм і Якоб Грімм з «Німецькою міфологією» заклали дослідження фольклору через міфологію.
- Класичне визначення: давня оповідь, що пояснює походження світу, природних явищ, людини, богів і героїв.
- Міфологічна свідомість традиційно приписувалася архаїчним людям, що ще не розвинули раціональне мислення.
- Фрідріх Ніцше вказував на небезпеку міфологічної свідомості для сучасної людини, водночас визнаючи, що міф живить культуру; Ріхард Вагнер створив елітарну концепцію міфу.
- Едвард Тейлор розглядав міфологічну свідомість як дитяче сприйняття світу; Макс Мюллер висунув солярну теорію міфів.
- Джеймс Фрейзер шукав зв'язок між міфом і ритуалом, а Клод Леві-Строс пояснював міф через структуралізм, спираючись на Соссюра.
- Міф розглядається як багатовимірна, амбівалентна реальність, що поєднує людину, світ і текст.
- Існують два радикально різні підходи до співвідношення міфу і реальності: один вважає реальність первинною, інший — міф.
Chapters
- 00:00Вступ: міф як явище культури
- 03:00Німецькі романтики та початок наукового інтересу до міфу
- 09:00Класичні визначення міфу та міфологічна свідомість
- 18:00Ніцше, Вагнер та небезпека міфу
- 27:00Тейлор, Мюллер і солярна теорія
- 35:00Фрейзер: міф і ритуал
- 44:00Леві-Строс і структуралізм
- 55:00Міф як багатовимірна реальність
Full Transcript — Download SRT & Markdown
Speaker A
Попри те, що міф міфологічні сюжети, міфологічні герої супроводжують людство впродовж усієї усього існування його культури від архаїчних часів і до сучасності, ми часто маємо справу в літературних чи мистецьких творах з історіями відомих нам персонажів, як от Геракл, Персей, наприклад, якщо ми
Speaker A
Одне з явищ найскладніших, найфундаментальніших.
Speaker A
Але коли мова заходить про міф як явище культури, коли ми маємо охопити це як феномен з його певними аспектами, з його походженням, з його взаємодією з іншими феноменами людської культури, то тоді усяка однозначність і окресленість кудись зникає.
Speaker A
Попри те, що міфологічні сюжети, міфологічні герої супроводжують людство впродовж усього його існування та його культури від архаїчних часів і до сучасності, ми часто маємо справу в літературних чи мистецьких творах з історіями відомих нам персонажів, як от Геракл, Персей, наприклад, якщо ми говоримо про античну міфологію.
Speaker A
І міф зазвичай приписують, власне, і міфологічну свідомість зазвичай приписують архаїчним людям, які е-е ще не розвинули раціональне мислення, наукове мислення, логічне мислення.
Speaker A
То і коли мова заходить про міф як текст, його варіативність, його тлумачення і так далі в мистецтві, то, як стверджує український дослідник Ігор Зварич, можливі чіткі певні визначення, чіткі окреслення, прорахування певних варіантів тлумачення міту і так далі.
Speaker A
технік, які можуть використовуватися політикою, культурою, релігією тощо. Якщо говорити про науковий інтерес до міфу, до вивчення явища міфу, то тут треба в першу чергу згадати німецьких романтиків. Іде мова про час кінця кінець 18-го, початок 19-го століття.
Speaker A
Але коли мова заходить про міф як явище культури, коли ми маємо охопити це як феномен з його певними аспектами, з його походженням, з його взаємодією з іншими феноменами людської культури, то тоді всяка однозначність і окресленість кудись зникає.
Speaker A
І власне німецькі романтики звертають увагу на те, що міф лежить в основі національної і культурної ідентичності і саме вони починають розробляти міфологічну теорію дослідження фольклору.
Speaker A
Тож, що таке міф як певне явище людської культури? Якщо говорити про класичне визначення міфу, то воно звучить у такий спосіб: це давня оповідь, яка пояснює походження світу, походження природних явищ, походження людини, богів, героїв тощо.
Speaker A
А один з братів Якоб Грімм напише роботу, яка називатиметься Німецька міфологія, яка започатковує таке дослідження фольклору через через міфологію.
Speaker A
І міф зазвичай приписують, власне, і міфологічну свідомість зазвичай приписують архаїчним людям, які ще не розвинули раціональне мислення, наукове мислення, логічне мислення.
Speaker A
духу. У другій половині 12 століття, 19 століття цю романтичну традицію підхоплять інші дослідники міфу, інші філософи і мислителі. Проте уже у другій половині 19 століття зникне така певна романтична ілюзія міфу, як єдності світу і природи, єдності міфу і історії.
Speaker A
Отже, це міфологічне мислення існує до раціонального мислення людства. Тому дуже часто сучасна людина сприймає міф як вигадку, ілюзію. Ми можемо навіть говорити про те, що міф сприймається як певне маскування реальності, яке іноді може використовуватися для маніпулятивних технік, які можуть використовуватися політикою, культурою, релігією тощо.
Speaker A
Все ж указує на те, що міфологічна міфологічна свідомість є для сучасної людини в якомусь сенсі небезпечною. В тому сенсі, що міф приводить людину до певного стану хаосу, до первинної первинного стану світу, який знищує усі нашарування цивілізації, нашарування культури. Отже, людина, яка
Speaker A
Якщо говорити про науковий інтерес до міфу, до вивчення явища міфу, то тут треба в першу чергу згадати німецьких романтиків. Йдеться про час кінця вісімнадцятого, початок дев'ятнадцятого століття.
Speaker A
Е-е, таким і саме це становить небезпеку для Фрідріха Ніцше. Е-е, в той же час, е-е, поруч з Ніцше до міфу звертається не менш, е-е, культовий, е-е, мислитель і музикант е-е, Ріхард Вагнер.
Speaker A
Саме німецькі романтики, а саме відомий теоретик романтизму Фрідріх Шеллінг, звернув увагу на міф як явище символічне і вбачає у міфології певний такий універсум прототипів людської культури.
Speaker A
І, е-е, він спробує застосувати, е-е, оцю міфологічну свідомість е-е, через міфот- через міфотворчість у своїй наприклад е-е оперній тетралогії "Перстень Нібелунга".
Speaker A
І власне німецькі романтики звертають увагу на те, що міф лежить в основі національної і культурної ідентичності, і саме вони починають розробляти міфологічну теорію дослідження фольклору.
Speaker A
Е-е, у другій половині 19 століття е-е, також з'являється, е-е, антропологічна е-е, версія, антропологічний підхід у дослідженні міфу.
Speaker A
Зокрема, відомі брати Грімм, які теж належать до німецького романтизму, починають збирати фольклорні казки і навіть видають збірку «Дитячі і родинні казки».
Speaker A
Е-е, насамперед треба згадати про, е-е, дослідника і лінгвіста Макса Мюллера який у другій половині 19 століття пробує встановити зв'язок між, е-е, міфом і мовою.
Speaker A
А один з братів, Якоб Грімм, напише роботу, яка називатиметься «Німецька міфологія», яка започатковує таке дослідження фольклору через міфологію.
Speaker A
І це призвело до великої кількості синонімів, призвело до омонімії і через це призвело до певної плутанини і маскування певних значень. І саме це сприяло міфотворчості.
Speaker A
Таку традицію, започатковану німецькими романтиками, підхопить уся європейська культура дев'ятнадцятого–двадцятого століть. І це буде певним переворотом в осмисленні явища міфу, коли він викликатиме захоплення, цікавість і розглядатиметься не як примітивне і наївне сприйняття світу, а як один з найвищих проявів людського духу.
Speaker A
А потім ми можна буде про- провести зв'язок аж з французьким ан- антропологом Клодом Леві-Стросом, який свою інтерпретацію міфу будуватиме на структуралізмі, тобто на досягненнях лінгвістичних, на лінгвістичних досягненнях Фер- Фердинанда де Соссюра.
Speaker A
У другій половині дев'ятнадцятого століття цю романтичну традицію підхоплять інші дослідники міфу, інші філософи і мислителі. Проте вже у другій половині дев'ятнадцятого століття зникне така романтична ілюзія міфу як єдності світу і природи, єдності міфу і історії.
Speaker A
намагається віднайти зв'язок між сонцем, як най- фундаментальнішим явищем для первісної людини, і іменами головних міфологічних героїв, якими оперують міфи різних народів.
Speaker A
А з'явиться натяк на певну небезпеку, яку може нести міф і міфологічна свідомість. Про цю небезпеку вказує, наприклад, Фрідріх Ніцше, який, наполягаючи на тому, що міф дає культурі наснагу і що без міфу культура просто виснажиться, все ж указує на те, що міфологічна свідомість є для сучасної людини в якомусь сенсі небезпечною.
Speaker A
До прикладу англійський дослідник Едвард Тейлор у своїй праці первісна культура власне виводить поняття міфологічної свідомості, вважаючи, що вона має усі структури і вона нагадує дитяче сприйняття світу.
Speaker A
У тому сенсі, що міф приводить людину до певного стану хаосу, до первинного стану світу, який знищує усі нашарування цивілізації, нашарування культури. Отже, людина, яка переживає міфологічний досвід, потрапляє на територію, розташовану поза межами добра і зла, і людина втрачає в якомусь сенсі свою індивідуальність, вона втрачає усі культурні надбання і цивілізаційні нашарування.
Speaker A
Далі важливим дослідником у дослідником міфу є шотландський вчений Сер Джеймс Фрейзер. Його внесок в дослідження міфу полягає в тому, що він пробує встановити зв'язок між міфом і ритуалом.
Speaker A
Саме це становить небезпеку для Фрідріха Ніцше. У той же час поруч з Ніцше до міфу звертається не менш культовий мислитель і музикант Ріхард Вагнер.
Speaker A
Якщо ритуал є необхідною частиною традиційного суспільства, необхідною частиною життя первісних первісних людей, оскільки ритуал встановлює певні орієнтири. Ритуал, е-е, встановлює зв'язки між явищами і предметами, між людиною і предметом, між людиною і світом, то міф, начебто, який з'являється з іде
Speaker A
Він вважає, що через міф народ якнайповніше і якнайточніше втілює розуміння світу, розуміння місця людини в світі і, власне, стосунки між людиною і світом.
Speaker A
Проте, е-е, річ в тім, що міф настільки точно, е-е, якщо можна вжити це слово, почав відтворювати словесно ритуал, що на якомусь етапі він почав сам ставати ритуалом.
Speaker A
І він спробує застосувати цю міфологічну свідомість через міфотворчість у своїй, наприклад, оперній тетралогії «Перстень Нібелунга».
Speaker A
Достатньо читати міф, або ж достатньо слухати те, як хтось читає міф. І ця словесна практика буде виконувати ту саму функцію, як і ритуал, який виконується через дію.
Speaker A
Ріхард Вагнер, властиво, разом з Фрідріхом Ніцше створює таку елітарну концепцію міфу, вважаючи, що міф — це настільки складна структура, що її може зрозуміти лише обраний.
Speaker A
І власне, е-е, Фрейзерівська Золота гілка лягла в основу в оцього підходу, е-е, який використовується до художніх творів. Тому що він, вона встановлює зв'язок між художнім твором і реальністю.
Speaker A
У другій половині дев'ятнадцятого століття також з'являється антропологічна версія, антропологічний підхід у дослідженні міфу.
Speaker A
І тут, е-е, вся псих, психоаналітичний підхід, е, він дозволяє, е, розглядати міф, е, не як спосіб структурування чи пояснення реальності, зовнішньої, стосовно людини реальності, а як спосіб аналізу і спосіб проглядання у внутрішній світ людини, у психіку людини.
Speaker A
Цю антропологічну парадигму представляє радше англомовний світ; вони підхоплюють таким чином німецьку романтичну традицію вже в антропологічний вимір.
Speaker A
Власне, е, через оцю синхронію і пояснюється зв'язок між, е, міфом і внутрішнім світом людини. Позаяк, а, тут, знову ж таки, беручи до уваги і, е, згадуючи алхімію, Юнг говорить про те, що те, що відбувається у внутрішньому світі людини, часто оприявнюється через
Speaker A
Насамперед треба згадати дослідника і лінгвіста Макса Мюллера, який у другій половині дев'ятнадцятого століття пробує встановити зв'язок між міфом і мовою.
Speaker A
Е, власне, Юнг і попе, попереду нього Зигмунд Фройд, вони, е, саме тому вони розглядають міфологічні, е, міфології, міфи і міфологічні патерни у структурі, і як такі, що існують в структурі психіки людини.
Speaker A
Він вважає, що міф і міфотворчість тісно пов'язані з особливостями первісної мови, яка була позбавлена, наприклад, службових слів, яка складалася переважно з іменників, якими називали певні явища або певні аспекти.
Speaker A
переживати, е-е, то він сприймає ці патерни як певну загрозу для людини, їх треба виявляти і їх треба викорчовувати, назвемо це так.
Speaker A
І це призвело до великої кількості синонімів, до омонімії і через це до певної плутанини і маскування певних значень. І саме це сприяло міфотворчості.
Speaker A
І їх не не можна, не треба і не можна викорінювати, а з ними треба вміти співпрацювати.
Speaker A
Тут треба сказати, що це буде перша спроба встановити зв'язок між міфом і мовою, яку можна простежити також у дослідженнях українського вченого Олександра Потебні, який теж встановлює цей зв'язок і вважає міф «міфотворенням мови».
Speaker A
які е-е е-е, в проявляються в людській психіці через, е-е, через міфи. Або якими міф проявляє себе в людській психіці.
Speaker A
Далі можна провести зв'язок аж до французького антрополога Клода Леві-Строса, який свою інтерпретацію міфу будуватиме на структуралізмі, тобто на лінгвістичних досягненнях Фердинанда де Соссюра.
Speaker A
Про що мова? Йде мова про те, е-е, що, коли ми розглядаємо міф в історичній перспективі, як певну первісну історію про створення світу, про, е-е, створення богів, певні явища, то ми отримуємо певну відстань до самого міфу.
Speaker A
Так само Макс Мюллер створює так звану солярну теорію міфів, до якої всі дуже скептично поставилися, оскільки він редукує всіх міфологічних героїв, незалежно від території і часу, до solaris-міфу. Тобто він намагається віднайти зв'язок між сонцем як найфундаментальнішим явищем для первісної людини і іменами головних міфологічних героїв, якими оперують міфи різних народів.
Speaker A
А а Юнг і Фройд зробили міф частиною людини. І таким чином людина стає може стати міфотворцем.
Speaker A
Далі за Максом Мюллером до міфу починають звертатися також антропологічна школа еволюціонізму, яка застосовує до міфу підходи і теорії Дарвіна.
Speaker A
історію життя якогось міфологічного героя. На цьому, власне, будується процес індивідуації Карла Густава Юнга і, наприклад, на цьому будується теорії зв'язку між міфологічною свідомістю і сучасною людиною учениці Карла Густава Юнга Марії фон Франц, яка пояснювала чарівні казки, не забуваємо, що брати Грімм говорили
Speaker A
Наприклад, англійський дослідник Едвард Тейлор у своїй праці «Первісна культура» виводить поняття міфологічної свідомості, вважаючи, що вона має усі структури і нагадує дитяче сприйняття світу.
Speaker A
чарівної казки показують шлях становлення людської психіки, людської людської душі, людської особистості. Цю ідею міфу як живого організму, який допомагає людині людині не тільки структурувати реальність зовні неї, але структурувати себе як певну реальність, відповідно створювати свій особистий міф, свою особисту історію, підхопить
Speaker A
Тобто це сприйняття світу через чуттєвість, через образність, яка притаманна дітям. І звідси він робить висновок, що міфологічна свідомість є першою сходинкою у розвитку людської свідомості, потім з'явиться релігійна свідомість, а далі наукова свідомість.
Speaker A
І Джозеф Кемпбелл, продовжуючи традицію психоаналітичної школи, акцентує увагу, власне, на міфологічному героєві. Одна з його найвідоміших праць Тисячоликий герой створює поняття створює поняття мономіфу.
Speaker A
Далі важливим дослідником міфу є шотландський вчений сер Джеймс Фрейзер. Його внесок у дослідження міфу полягає в тому, що він намагається встановити зв'язок між міфом і ритуалом.
Speaker A
Тому він говорить про мономіф. Тобто ми герой проходить один і той самий шлях, шлях переходу.
Speaker A
Одна з найвідоміших його праць — «Золота гілка», дослідження магії і релігії. Саме в цій роботі Фрейзер висловлює думку, що міф слідує за ритуалом, і він говорить про те, що міф — це ословлений ритуал.
Speaker A
Я б сказала, що він повертає міфу його е-е, первинну сутність. Саме він говорить про міф, як про живий організм.
Speaker A
Якщо ритуал є необхідною частиною традиційного суспільства, необхідною частиною життя первісних людей, оскільки ритуал встановлює певні орієнтири, ритуал встановлює зв'язки між явищами і предметами, між людиною і предметом, між людиною і світом, то міф, який ніби з'являється слідом за ритуалом, мав би закріпити через опис, словесно закріпити те, що здійснюється в ритуалі. Тому він іноді називає міф ословленим ритуалом.
Speaker A
Е-е, Мірча Еліаде напише дуже багато текстів про міф. Один з найвідоміших буде його текстів це Аспекти міфу, де він детально розбиратиме, е-е е-е головні особливості міфу, е-е, крізь призму міфу, як сакральної оповіді.
Speaker A
Проте —
Speaker A
Якраз міф і є справжньою історією, тому що міф розповідає про створення світу. Е-е, він говорить, розповідає про реальну історію, як як як стається так, що з хаосу утворюється космос. Як стається так, що коли що спочатку людини нема, а потім вона з'являється.
Speaker A
Фактично, міф розповідає історію першопроходця, когось чи чогось, що першим з'являється у цьому світі і через міф фіксується.
Speaker A
Що це дає сучасному, е-е, сучасній людині? Е-е, це дає ту річ, е-е, що міф не існував давно, що міф існує завжди. Як тільки хтось першим робить якусь дію, він тут же створює м- міф, не просто свій персональний міф, і це не є його влас
Speaker A
власне персональною перемогою. А цей перший крок, цей міф, стає міфом універсальним. Чому? Тому що він створює певну модель, він створює певну траєкторію, якою може рухатися хтось інший.
Speaker A
Це не означає, що це обов'язкова модель, що я маю пройти достеменно крок в крок той шлях, який про пройшов першопроходець.
Speaker A
Але йде мова про те, що першопроходець вказує нам, показує нам певний орієнтир, що він нам ставить прапорець, що ось такий спосіб відчитання чи ось така конфігурація реальності можлива.
Speaker A
І якщо ти захочеш, ти можеш туди дійти. Це рівно як хтось, який хтось піднімається на Говерлу і ставить там прапор. Ми не мусимо до того прапора йти, але ми знаємо, що цей прапор і маячок там є, і якщо нам захочеться це
Speaker A
зробити, то ми зможемо туди дійти. Бо є хтось, хто вже пройшов. Е-е, Мірча Еліаде саме тому говорить про те, що міф є позачасовим і міф є позапросторовим.
Speaker A
Тому що він є універсальною од- е-е, універсальною одиницею. Саме тому Мірча Еліаде говорить про час сакральний і час профанний.
Speaker A
Е-е, про сакральний ча- е-е, про с- час е-е, про сакральний простір і про простір профанний. Про який власне розповідає міф. Він дає нам, міф нам дає досвід е-е, такого сакрального е-е, розрізнення між сакральним і профаним.
Speaker A
Важливим внеском в дослідження міфу також е-е дає нам е-е, французький антрополог. Е-е, я б сказала такий особливість якого полягає в тому, що це є польовий антрополог.
Speaker A
Він довший час перебував в Бразилії, досліджував ті племена, яких ще можна, на яких можна було ще дослідити первісне міфологічне мислення.
Speaker A
Це Клод Леві-Строс. І, звісно, його найзнаменитіша праця - це структурна антропологія. Звісно, його праці про е-е, сире і варене, е-е, в якій він намагається е-е прослідкувати і зрозуміти, в чому полягає універсальність міфу.
Speaker A
Е-е, він говорить про те, що, звісно, е-е, різні міфи різних народів, вони дуже відрізняються.
Speaker A
Проте, він намагався знайти ці універсальні міфологеми чи універсальні міфеми, тобто універсальні структури міфу, які е-е, е-е, які об'єднують всі всі міфи, які є частиною цілісного універсального міфу.
Speaker A
І в цьому є його не тільки заслуга, але в цьому є його і велика е-е, футурологічна робота. Тому що він говорить про е-е, мені здається, про власне особливості сучасної культури, як при прийнятті рі- розмаїтості, яка не є ієрархічною,
Speaker A
а є одномоментною, синхроні- синхронізованою і е-е, рівновалентною, знайти таку структуру, яка буде цю всю роз- розмаїтість об'єднувати і дозволяти їй існувати.
Speaker A
Е-е, власне, е-е, ця структурна антропологія Кле- Клода Леві-Строса, вона будується на структуралізмі, на на досягненнях і на теоріях е-е Фе- Фернана де Соссюра.
Speaker A
І тому, ясна річ, він говорить про те, що світ є [сопіння] е-е амбівалентний. Він говорить про дихотомічність світу. І він, власне, будує цю всю свою теорію на оцих е-е е-е на оцих протилежностях, от, як от сире і варене, сакра- е-е сакральне-профанне,
Speaker A
тощо. Але він, власне, під- е-е підтверджує через оці свої польові дослідження, що міф дає змогу встановити баланс між цими амбівалентними структурами. Що міф, власне, об'єднує оці амбівалентні структури.
Speaker A
І, нарешті, обов'язково треба згадати про е-е теорії, які стосуються міту. Е-е теорії, які радше десакралізують міт.
Speaker A
Не беруть до уваги ані первісний міф, е-е не беруть до уваги е-е міф як сакральну оповідь, не беруть до уваги ніякі історичні перспективи, а говорять, що міф це є невід'ємна частина сучасного світу. Що міф це є е-е [сопіння]
Speaker A
м-м маскування реальності. Це, звісно, Ролан Барт. Е-е спершу він напише е-е е-е роботу "Міт сьогодні", а потім напише збірник нарисів, який називатиметься "Мітології".
Speaker A
Ролан Барт е-е е-е абсолютно власне десакралізує деконсте- контекстуалізує міф і говорить про те, що над- це надбання сучасної культури.
Speaker A
І е-е міф е-е використовується як певний маніпулятивний механізм. Як приклад, він на- як приклад, він наводить дитячі іграшки.
Speaker A
Зокрема, він каже, що коли дитина бавиться е-е певними іграшками, вона отримує певний досвід роботи зі світом, який вона потім перекладає на е-е своє доросле життя.
Speaker A
І таким чином оці бавлення коли випускаються певні дитячі іграшки які потребують певних вмінь, певних навичок, вони далі формують людину.
Speaker A
Таким чином він говорить про те, що через дитячі іграшки, через те, що, наприклад, ми хлопчикам даємо машинки, щоб побавитися, а дівчаткам даємо е-е ляльки, щоб побавитися, ми одразу ж форматуємо те, ким ці діти мають стати. І далі в
Speaker A
дорослому віці людині дуже важко позбутися оцього е-е оцього культурного нашарування, яке, можливо, не є одразу навмисно маніпулятивним проте а-а по факту, по результату стає маніпулятивним.
Speaker A
Тому що тобі тобі вклали певний алгоритм поведінки. І власне, я навмисно Ролана Барта згадала а-а як знакову фігуру вже е-е як в підсумку цього історичного ракурсу підходів до до міфу е-е тому що він власне підкреслюючи ословлює те, як сучасна людина ставиться до міфу,
Speaker A
як вона підходить до міфу. Е-е забуваючи про те, що міф є сакральне оповідання, на що наполошує Мірча Еліаде е-е сучасна людина все одно підпадає під вплив міфу але вже несвідомо.
Speaker A
Е-е І про це про це треба завжди пам'ятати. Як тільки ми забуваємо те, чим є міф, ми тут же потрапляємо в його пастку.
Speaker A
Е, отже, зробивши ось цей, а, певний історичний ракурс, підходів до міфу, а, я б хотіла виділити тоді оці головні аспекти міфу, які є ви- висновуються з, а, досліджень про міф.
Speaker A
Перша, а, і а в цьому висліді, в цьому висно- висновку, а, я б хотіла сказати, що міф це є, а, багатовимірний реальність. Міф це явище багатовекторне, багатошарове і справді, на перший погляд, амбівалентне. Що я маю на увазі?
Speaker A
А, амбівалентність міфу полягає в тому, що він одночасно має ієрофанічну функцію і етіологічну функцію.
Speaker A
Ієрофанічна функція міфу полягає в тому, що він є сакральною оповіддю. В момент а, міф створює реальність.
Speaker A
Етіологічна функція це функція пояснювання. Міф пояснює, чому, як створилась ця реальність і чому ця реальність, яка нас оточує, є такою, як вона є.
Speaker A
Е, тобто це є, а, функція історична і функція позачасова. З одного боку вони виглядають справді, ам- це виглядає як амбівалентність. Це виглядає як певна дихотомія, як суперечність.
Speaker A
І а коли ми говоримо про міф, як про історичне явище, ми його частково, можливо, частково десакралізуємо, а коли ми звертаємося до міфу, як сакрального явища, ми, а, позбу- позбавляємо його історичної перспективи.
Speaker A
Проте, на мою думку, це є, власне, такий раціональний підхід до міфів. Якщо зважити на те, що міф це є те, що створ- утворюється, те, що створюється до раціонального мислення, до логічного мислення, до наукового мислення, то ця амбівалентність просто зникає. Міф
Speaker A
одночасно є позачасовим і універсальним і одночасно історичним і конкретним. Друге міф є явищем інтерактивним. Тут що я маю на увазі? Я маю на увазі, що він об'єднує кілька ключових фігур.
Speaker A
Отже, є людина, яка в цьому міфі бере участь, є реальність, яка бере в міфі участь, і є саме слово, тобто сам текст, який ословлює ці стосунки між людиною і світом.
Speaker A
І таким чином міф може розгортатися різними боками до до нас. В який спосіб? Є стосунок між я, тобто людиною і світом. Це теж демонструє міф.
Speaker A
Через оце через оцю парадигму міф нам міф є сакральною оповіддю і розказує про створення світу.
Speaker A
Крім того, що він показує, як світ може бути створений, він також показує нам процес створення. І в такий спосіб він має відношення не просто до що колись створення світу, а він має відношення до поняття творчості, яке може активно
Speaker A
використовувати наприклад сучасна сучасна людина. Це певні моделі, як відбувається трансформація. Як це через слово показати, як з нічого, з порожнечі через е-е, певний чуттєвий образ раптом виникає космос або ж порядок.
Speaker A
Друга річ, е-е, що, м-м, міф також, е-е, е-е, є частиною певної соціально-релігійної конструкції певної спільноти.
Speaker A
І тоді, а-а, міф створює чи створює певні моделі поведінки, які можуть стати, які стають зразковими для тої чи іншої спільноти. Проте, знову ж таки, як показують і різноманітні підходи до міфу ці поведін, ці поведінкові моделі, які були притаманні якійсь спільноті, можуть в
Speaker A
якийсь момент стати універсальними, в якийсь момент вони проявляють свою універсальність. Третя річ у цій парадигмі я і зо, я, міф і зовнішній світ, це співвідношення між самим міфом і реальністю.
Speaker A
Є дві, два радикально інші, різні, інші підходи е-е, до оцього співвідношення між міфом і реальністю. Один підхід стверджує, що реальність первинна.
Speaker A
А міф є вторинним. Що це означає? Міф є виправданням чи поясненням реальності. Тобто, якщо існує Ікарійське море, то має виникнути міф про Ікара, який падає в море, для того, щоб пояснити назву Ікарійського моря.
Speaker A
Але є інший підхід. Є підхід такий, що міф розглядається як одна з праідей, про які, наприклад, говорить Платон.
Speaker A
І тоді первинним є міф, який розгортає себе через мову, розгортає себе через в реальності.
Speaker A
Тобто або він є продуктом людської уяви, людської культури, або людська культура а-а, проя- через людську культуру проявляється сам міф.
Speaker A
Також, е-е, важливим в цій, е-е, в цій триєдності е-е міт е-е міф, е-е, реальність, людина і текст, важливим є також оця, е-е, спрямованість міфу на внутрішній світ людини.
Speaker A
Коли, яку ми бачимо через психоаналітичні теорії. Це дозволяє, а-а, сучасній людині у моделях давніх міфів е-е, побачити певні зразки для себе.
Speaker A
Певні траєкторії руху, яку може здійснювати людина в певній трансформації. Тут справа в тім, що, е-е, е-е, сучасна людина, як і давня, завжди може потрапити в ситуацію, або впродовж свого життя завжди потрапляє в ситуацію е-е, якоїсь невідомості, в ситуацію
Speaker A
певної трансформації, в ситуації переходу. [сопіння] В ситуації, які, а-а, вона до того не потрапляла.
Speaker A
Е-е, ну, наприклад, коли дитина стає підлітком, або коли дитина стає дорослим, а-а, це для дитини новий досвід.
Speaker A
І якщо давнє суспільство через міти створювало певну, е-е, певний контекст, допомагало дитині перейти від дитячого світосприйняття до дорослого, тобто зробити цей, е-е, цю ініціацію, зробити цей шлях переходу, і тоді людина розуміла, дитина розуміла, що з нею відбувається, то сучасна людина позбавлена цього
Speaker A
контексту. І тому, е-е, і і тому саме в давніх міфах сучасна людина може віднайти віднайти певні орієнтири, як як як можливо рухатися далі, як відбувається ця трансформація.
Speaker A
Або [сопіння] ж принаймні зрозуміти, що в неї все гаразд. Що вона що в неї не їде дах.
Speaker A
Що вона не що вона не втрачає здоровий глузд. А що те, що з нею відбувається є нормальним.
Speaker A
І в такому сенсі міф буде для неї орієнтиром. Саме тому оцей моно міф і цей тисячоликий герой Кемпбелла зараз є дуже популярним, тому що власне він встановлює оцю перспективу, як сучасна як сучасній людині опертися на давній міф.
Speaker A
І третє третій блок в цій в цій парадигмі міфологічній це є співвідношення міфу і тексту.
Speaker A
Ну, з з одного боку зрозуміло, якщо ми витлумачуємо слово, якщо перекладаємо слово міф як розповідь чи оповідь, то ми звісно маємо слово з маємо справу зі словом, ми маємо справу з мовою, ми маємо справу з мовленням.
Speaker A
І проте треба пам'ятати, що міф виникає як усна творчість, як усна розповідь. І коли ця усна розповідь, цей міф потрапляє вже в писемну культуру, коли він з колективного чи анонімного, універсального перетворюється на міф авторський, потрапляє в певний авторський текст,
Speaker A
то він стає олітературненим, то він може в якийсь в якийсь спосіб десакралізуватися. Е-е, він відбувається певний розрив, е-е, у тому, е-е, яку функцію відіграє міф.
Speaker A
На це знову ж таки, зокрема, е-е, про це згадував е-е, український дослідник Ігор Зварич, який говорить про те, що, власне, літературний текст може десакралізувати міф, як такий. Чому?
Speaker A
Тому що в момент творення художнього твору, в момент письма письменник, е-е, сприймає письмо як гру.
Speaker A
Що це означає? Коли відтворюється міф, всі слова у міфі не окреслюють реальність, а є реальністю.
Speaker A
Коли ж письменник намагається витлумачувати міф у літературному тексті, він включає туди момент, е-е, вигадки і от створення нібито реальності. І таким чином між реальністю і міфом утворюється певний люфт, який дозволяє робити текст відкритим і який дозволяє, власне, письменникові,
Speaker A
е-е, на власний розсуд, на власний спосіб інтерпретувати той чи інший міф. І е-е крім всього іншого, літературний текст, він є відкритий.
Speaker A
Так, він є, він дає різні можливості до інтерпретації, він відкритий до читача. Натомість міф сам по собі, е-е є в якоїсь мірі закритим.
Speaker A
Е-е, бо він має певне завдання. Він має створити світ. І, е-е, якщо він не має діяти за одним тим самим алгоритмом, проте сама настанова, що ми створюємо світ, е-е, змінює його перспективу і, е-е, робить його, е-е, сенс, його значення в якомусь, в якомусь
Speaker A
значенні, е-е, обмеженими. Отже е-е підсумовуючи е-е історичну перспективу, е-е підсумовуючи е-е, оці певні окремі, е-е, особливості, властивості, певні аспекти міфу, е-е, можна говорити про те, що, е-е, знову ж таки, повернутися до того визначення що міф - це е-е, одне з найскладніших, але і
Speaker A
найвпливовіших, е-е явищ е-е людської цивілізації. Що це, що міф, е-е, структурує реальність, що міф структурує мислення, що міф, е-е, це невід'ємний механізм, але механізм живий, який дозволяє сучасній людині організовувати простір, е-е, навколо себе.
Speaker A
І якщо, е-е, міф десакралізуватиметься, і якщо міф, е-е, не братиметься до уваги, то можливо е-е, міф, який існує значно, значно довше, ніж кожна конкретна людина а-а буде організовувати е-е простір за нас.
Topics:міфміфологіяфольклорнімецький романтизмструктуралізмЛеві-СтросФрейзерНіцшеархеологія міфулекція
