Speaker A
Українська література. 10 клас. Вітаю десятикласників та десятикласниць на уроці української літератури! Мене звати Юлія Йонець, я - вчителька української мови та літератури.
Урок з української літератури 10 класу про розвиток літератури середини ХІХ - початку ХХ ст. та вплив історичних подій.
Key Takeaways
- Українська література ХІХ століття розвивалася під впливом національного руху і політичних заборон.
- Реалізм став головним літературним напрямом, що відображав соціальні проблеми та життя народу.
- Заборони на українську мову і культуру стимулювали друк творів за межами Російської імперії.
- Важливу роль у збереженні національної свідомості відігравали громади та культурні організації.
- Відомі письменники реалізму глибоко досліджували соціальні конфлікти та характери героїв.
What the video covers
- Огляд української літератури середини ХІХ - початку ХХ століття та її ідейної бази.
- Роль громад у національному русі та культурному відродженні України.
- Вплив заборон царського уряду на розвиток української мови та літератури (Валуєвський циркуляр, Емський указ).
- Поява та діяльність культурно-просвітницьких організацій і видань, таких як журнал «Основа» та Південно-Західний відділ Російського географічного товариства.
- Процес русифікації та заборони української мови, скасовані лише у 1905 році.
- Діяльність українських письменників, які друкувалися у Галичині та за кордоном.
- Панівний стиль кінця ХІХ століття – реалізм, його ознаки та тематика.
- Визначні представники українського реалізму: Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Франко, Борис Грінченко, Михайло Старицький.
- Відмінність реалізму від романтизму у літературі того часу.
- Підготовка до подальшого вивчення творчості ключових українських митців.
Chapters
- 00:00Вступ та огляд теми уроку
- 00:33Ідеї та впливи на українську літературу ХІХ століття
- 01:02Роль громад у національному відродженні
- 01:39Заборони царського уряду на українську культуру
- 02:04Валуєвський циркуляр і його наслідки
- 02:37Пожвавлення національного руху у 70-х роках ХІХ ст.
- 03:06Створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства
- 03:40Емський указ та подальші заборони
- 04:06Скасування заборон і друк творів за кордоном
- 04:33Реалізм у літературі кінця ХІХ століття
Full Transcript — Download SRT & Markdown
Speaker A
Запрошую вас на заняття, на яких ми з’ясуємо, якою була література середини ХІХ - початку ХХ століття.
Speaker A
Що впливало на її розвиток, на яких ідеях базувалася і як змінювалася? Хто вони - найвідоміші імена цього періоду і які теми їх цікавили?
Speaker A
Уявімо, що ми з вами в минулому. Кінець 50-х – початок 60-х років XIX ст., підросійська Україна, де відбувалися пожвавлення національного руху та поява громад у Києві, Полтаві, Чернігові, Харкові та Одесі.
Speaker A
Пригадаймо, що громади – напівлегальні організації культурницького й суспільно-політичного спрямування національно свідомої української інтелігенції. Так ось. Ви - громадівець з такою благородною місією.
Speaker A
Як же пробудити національну свідомість українців? Що б для цього зробили ви? Тогочасні громади мали свій план: вони організували роботу недільних шкіл з українською мовою навчання для дорослого населення, стали видавати журнал «Основа», де публікували художні тексти, праці з історії, етнографії тощо.
Speaker A
Подібні ініціативи не сподобалися російському уряду, тому влітку 1862 року цар Олександр ІІ наказав закрити недільні школи та журнал «Основа».
Speaker A
У липні 1863 року міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав циркуляр, приводом для ухвалення якого стала поява перекладу Євангелій Нового Заповіту українською мовою.
Speaker A
Валуєвський циркуляр окреслив думку, яку вже більше 150-ти років намагаються ствердити російські політики. Цитую: «…ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може, що наріччя їх, вживане простолюдом, є ні чим іншим, як російською мовою, лише зіпсованою впливом Польщі». Кінець цитати.
Speaker A
Згідно з указом заборонялася публікація релігійних, навчальних і освітніх книг, дозволялося лише видання текстів художньої літератури.
Speaker A
На початку 70-х років XIX сторіччя національний рух знову пожвавився: видання збірника «Народні південноруські казки» та 7 томів матеріалів етнографічно-статистичної експедиції під керівництвом Павла Чубинського.
Speaker A
До речі, пам’ятаєте, хто він - Павло Чубинський? Саме його текст пісні «Ще не вмерла України…» на музику Михайла Вербицького згодом стане основою Державного Гімну України.
Speaker A
У 1873 році було створено Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, який видав «Історичні пісні українського народу».
Speaker A
“Але для чого українцям своя культура?” – знову подумали росіяни. І 18 травня 1876 року імператор Олександр ІІ в німецькому місті Емс ухвалив такий указ: - заборона видань у Росії оригінальних творів і перекладів українською мовою; - заборона ввезення українських книжок і брошур, виданих за кордоном;
Speaker A
- заборона театральних вистав, концертів, виконання пісень, друкування текстів і нот українською мовою; - закриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства та газети «Київський телеграф».
Speaker A
Українською мовою дозволялося видавати історичні літературні пам'ятки та художні твори, навчання у початкових школах мало бути лише російською мовою.
Speaker A
Заборони скасували лише 1905 року, коли Російська академія наук визнала, що українська мова є самостійною та окремою від російської.
Speaker A
Ось так розпочинається процес широкомасштабної русифікації та поява концепції про «домашню ужитковість» української літератури, де автори орієнтувалися, головним чином, на селянство - як на носія української мови.
Speaker A
Більшість українських письменників - Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Михайло Драгоманов, Леся Українка, Михайло Коцюбинський та інші - друкували власні твори у приватних видавництвах Галичини, що перебували під владою Австро-Угорської імперії, або ж, скажімо, у Німеччині та Швейцарії.
Speaker A
У літературі цього періоду переважають епічні прозові жанри, зокрема роман та повість. Ключовими стають: соціальна проблематика, відображення народного життя, конфлікт людини і середовища тощо.
Speaker A
Панівним стилем кінця ХІХ століття стає реалізм. Реалізм – це мистецький напрям, що характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності завдяки типізації життєвих явищ.
Speaker A
Яскравим взірцем реалістичної скульптури став пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві скульптора Михайла Мікешина. У малярстві реалістичні теми наявні у творчості: Сергія Васильківського, Івана Труша та Миколи Пимоненка.
Speaker A
Характерними ознаками літератури реалізму є: - усебічне, конкретно-історичне, правдиве зображення типових подій, героїв у типових обставинах; - раціоналізм; - об’єднання типового та індивідуального в характерах героїв; - характер і вчинки героя вмотивовані практиками повсякдення та соціальним походженням; - головний конфлікт породжений соціальною несправедливістю;
Speaker A
- перевага розмовної мови в усій її стильовій розмаїтості. Основними критеріями мистецької вартості художніх творів письменники-реалісти визнавали об’єктивність і достовірність змалювання дійсності.
Speaker A
На відміну від романтиків, реалісти досліджували не стільки почуття і переживання героїв, скільки всебічно осмислювали людину та її вчинки.
Speaker A
Яскравими представниками реалізму є: Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Іван Франко, Борис Грінченко, Михайло Старицький. Про цих та інших митців, їхні життєві долі, перипетії і теми творчості ми почнемо розмови на наступному нашому уроці, тому набирайтеся сил і до зустрічі!
Topics:українська літератураХІХ століттяреалізмнаціональний рухВалуєвський циркулярЕмський указгромадиІван Нечуй-ЛевицькийПанас МирнийІван Франко
