Правова держава, част 2

Продовжуємо і маємо закінчити тему, яку милі на попередній лекції. Якщо ви пам'ятаєте, ми з вами говорили про правову державу і відповідно встигли ми розглянути два питання. Питання перше, да, про поняття значення правової держави. І питання друге [сопіння] про концепцію правової держави в сучасній юридичній доктрині. Тобто перші два питання ми розглянули. Нам залишилося ще два питання про права і свободи людини і громадянина, їх гарантії, систему захисту і про місце і роль омбудсмена в системі захисту прав людини. Оце два питання, які в нас на сьогодні. Значить, ну, дивіться, з одного боку можу вас привітати, да, що тим самим ми сьогодні завершуємо лекції, які стосуються саме прав, ой, прав саме держави. Так. І відповідно з наступного тижня, з вівторка ми почнемо з вами уже вивчати право. Тобто методом експреаналізу ми з вами швиденько так ее як-то оновили свої знання про державу і тепер будемо займатися з наступного тижня вже будемо займатися виключно правом. Але це не означає, що про державу треба вже забути, поховати ці знання. Ні. [сопіння] Це означає, що треба весь час це тримати в голові і відповідно ви зможете е-е це все застосовувати відповідно і коли будемо вчити право. І я весь час буду повертатися до держави. Зверніть увагу, забувати її не можна. Інакше ви до червня, коли у нас буде іспит, ви взагалі забудете, що таке держава. Значить так. Е, що стосується прав людини, да, це наше третє питання. Права і свободи людини і громадянина, їх гарантії та система захисту. От ми до цього питання переходимо з вами. Значить так. Дивіться, що стосується прав людини, я думаю, що для вас це питання не є якимось таким новим, незрозумілим. Та, напевно, не перший раз в житті чуєте про права людини, але ми маємо подивитися на це, ну, так, більш-менш професійно. Дивіться, е-е почнемо, давайте ми з підходів та основні підходи до визначення прав людини. Тобто навіть стосовно самого поняття немає якоїсь єдиної точки зору. Тут є кілька таких основних варіантів, підходів. Давайте. По-перше, значить, права людини - це законодавчо врегульована її свобода людини. Мається на увазі законодавчо врегульована її свобода. По-друге, права людини розглядають як її конкретні потреби або інтереси. Потреби або інтереси. Далі. Наступне. Права людини розглядають як вимоги про надання їй певних благ, які адресовані суспільству або державі. Ну і ще один варіант права людини - це певний вид або спосіб прояву моралі. Є і такий підхід: певний вид або спосіб прояву моралі. Ну, дивіться, з усього, з усіх цих підходів, про які я вам сказала, [сопіння] е-е, тут треба окремо зазначити, що я вам це казала, що у нас найбільше правами людини, е, займався Рабінович Петрович. Це м ее наш професор Львівського національного університету імені Івана Франка, який працює на юридичному факультеті і всі книжки його, які написані стосовно теорії держави і права, вони всі хоч якимось чином привезані до прав людини. Так от, Петро Моїсевич, той визначав завжди права людини через можливості. Тобто, якщо спитати його, що таке права людини, то він завжди казав, що це можливості людини та щось робити або не робити. Тобто через слово можливість він завжди визначає права людини. Значить, що стосується е нас, що нам треба? Давайте м спочатку ознаки прав людини. Ознаки, щоб ми через ознаки могли визначити, що таке права людини. Ознаки. По-перше, можливість діяти певним чином або утримуватися від певних актів з тим, щоб забезпечити належне існування людини. Мається на увазі з тим, щоб забезпечити належне існування людини. Друге. Зміст та обсяг можливостей людини залежать від можливостей усього суспільства і від рівня його економічного розвитку. Ну, ви розумієте, да, що якщо це суперрозвинута держава, то в ній, ну, сама по собі держава може забезпечити набагато вищий рівень прав людини, ніж якщо це там бідна якась нещасна африканська держава. Ясно, що тут ми про різні права говоримо, да, про різний набір прав. Ясно, що в розвинутій державі цей набір буде набагато. Далі пішли. Третє. Ці можливості, тобто права людини, та є рівними і однаковими для всіх людей, рівними і однаковими для всіх людей. На жаль, от у нас не завжди це діє. Та як то, бо у нас всі рівні, а є рівніші. І іноді виходить так, що, скажемо так, в залежності від посади, да, до нього можуть застосовуватися або не застосовуватися якісь певні обмеження і так далі. Так от, сама ідея прав людини, вона про те, що всі абсолютно люди є рівними за своїми можливостями. Далі пішли. Наступне. Права людини не повинні відчужуватися. Вони не можуть бути подарунком держави певної організації або особи певної організації або особи. Тобто можна про цю ознаку можна сказати одним словом невідчужуваність та невідчужуваність прав людини. [сопіння] Їх не можна відчужувати. Далі наступне це здатність прав людини трансформуватися з урахуванням потреб людей. Здатність трансформуватися з урахуванням потреб людей. Ну і ще одне, це відповідність прав людини моралі, яка сформувалася у суспільстві, моралі, яка сформувалася у суспільстві. Так. Тепер, виходячи з цього всього, ми маємо сформулювати, що ж таке права людини. Давайте, значить, права людини це підемо шляхом Робіновича. Значить, це певні можливості людини. Будемо через можливості. Значить, це певні можливості людини, які [кашель][сміх] необхідні для задоволення потреб її існування, її існування та розвитку у конкретних історичних умовах. Конкретних історичних умовах, кома, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку суспільства та повинні бути загальними та рівними для всіх людей. Загальними та рівними для всіх людей. Оце таке визначення прав людини. Я не кажу, що воно єдинорне. Та, тобто ви можете знайти ще 120 варіантів. Головне, щоб ви розуміли, про що це. Та тоді ви завжди зможете сформулювати саме поняття. Тепер давайте м ті акти законодавчі і міжнародні акти, які суттєво вплинули на права людини, на взагалі це поняття, да, на його наповнення, що ви повинні їх знати, да, хоча би назви. Дивіться, починаємо здалеку. 1215 рік. Велика хартія вольностей. Ну, напевно, чули, да, про такий акт. Пам'ятаєте, що ця велика хартія, вона обмежила владу монарха, да, і встановила презумпцію невинуватості. [прочищення горла] Право там було вільно пересуватися по Англії, покидати державу, повертатися до неї і так далі. Тобто, як на той час, то це, ну, знаєте, така своєрідна революція була стосовно прав людини. Далі 1628 рік, петиція про правайська, знову ж таки, та і 1689 рік. Біль про права. Тепер може повторити. 1689. Біль про права. Тепер пересуваємося. Вони могли повторити перед білим про права який закон про 1628. 1628 петиція про права і 1689 - біль про права. Е, тепер пересуваємося в бік Сполучених Штатів. Та значить, дивіться, 4 липня 1776 року, Декларація незалежності США. Якщо ви пам'ятаєте, в декларації було написано, що люди створені рівними і всі наділені Богом невід'ємними правами. Тобто не державою наділені, зверніть увагу, так? А Богом наділені. Мається на увазі, що вони такими вже народжуються, да, з правами. Тобто не держава їх наділяє, а вони вже ними наділені по факту свого народження. Е, далі 1789 рік, декларація прав і свобод людини, французька, якщо пам'ятаєте, та невід'ємні права там на свободу, на власність, на безпеку. І навіть там було таке цікаве право, право на опір. Зараз, як у них ще це називалося? Ее право на опір пригніченню. [сопіння] Ну тобто що ти можеш опиратися, да? От представте, та 1789 рік. Тобто це досить серйозна така заявка. Далі давайте уже ближче до нас. Тут уже треба згадати період після Другої світової війни. Це 1948 рік. Дуже важлива, важливий момент. Та це загальна декларація прав людини. Якщо в курсі, то її прийняли 10 грудня 1948 року. І ця загальна декларація стала таким, знаєте, маніфестом, да, таким ее реально стандартом, я би так це назвала, прав людини. Це була перша цеглинка, ее, в оцих міжнародних стандартах прав людини. 1948 рік. Якщо ви в курсі, то 10 грудня з тих пір е-е святкують как як Міжнародний день захисту прав людини. Так що от можете цього року собі додаткове

держави в сучасної юридичній доктрині. Тобто перші два питання ми розглянули. Нам залишилося ще два питання про права і свободи людини і громадянина, їх гарантії систему захисту і про місце і роль омбутсмена в системі захисту прав людини. Оце два питання,

які в нас на сьогодні. Значить, ну, дивіться, з одного боку можу вас привітати, да, що тим самим ми сьогодні завершуємо лекції, які стосуються саме прав, ой, прав саме держави. Так.

І відповідно з наступного тижня, з вівторка ми почнемо з вами уже вивчати право. Тобто методом експреаналізу ми з вами швиденько так ее як-то оновили свої знання про державу і тепер будемо займатися з наступного тижня вже будемо займатися виключно

правом. Але це не означає, що про державу треба вже забути, поховати ці знання. Ні. [сопіння] Це означає, що треба весь час це тримати в голові і відповідно ви зможете е-е це все застосовувати відповідно і коли будемо вчити право. І я весь час

буду повертатися до держави. Зверніть увагу, забувати її не можна. Інакше ви до червня, коли у нас буде іспит, ви взагалі забудете, що таке держава.

Значить так. Е, що стосується прав людини, да, це наше третє питання. Права і свободи людини і громадянина, їх гарантії та система захисту.

От ми до цього питання переходимо з вами. Значить так. Дивіться, що стосується прав людини, я думаю, що для вас це питання не є якимось таким новим, незрозумілим. Та, напевно, не перший раз в житті чуєте про права людини, але ми

маємо подивитися на це, ну, так, більш-менш професійно. Дивіться, е-е почнемо, давайте ми з підходів та основні підходи до визначення прав людини.

Тобто навіть стосовно самого поняття немає якоїсь єдиної точки зору. Тут є кілька таких основних варіантів, підходів. Давайте. По-перше, значить, права людини - це законодавчо врегульована її свобода людини. Мається на увазі законодавчо врегульована її свобода.

По-друге, права людини розглядають як її конкретні потреби або інтереси. Потреби або інтереси. Далі. Наступне. Права людини розглядають як вимоги про надання їй певних благ, які адресовані суспільству або державі.

Ну і ще один варіант права людини - це певний вид. або спосіб прояву моралі. Є і такий підхід: певний вид або спосіб прояву моралі.

Ну, дивіться, з усього, з усіх цих підходів, про які я вам сказала, [сопіння] е-е, тут треба окремо зазначити, що я вам це казала, що у нас найбільше правами людини, е, займався Рабінович Петрович.

це м ее наш професор Львівського національного університету імені Івана Франка, який працює на юридичному факультеті і всі книжки його, які написані стосовно теорії держави і права, вони всі хоч якимось чином привезані до прав людини.

Так от, Петро Моїсевич, той визначав завжди права людини через можливості. Тобто, якщо спитати його, що таке права людини, то він завжди казав, що це можливості людини та щось робити або не робити. Тобто через слово можливість він завжди визначає права людини.

Значить, що стосується е нас, що нам треба? Давайте м спочатку ознаки прав людини. ознаки, щоб ми через ознаки могли визначити, що таке права людини.

ознаки. По-перше, можливість діяти певним чином або утримуватися від певних актів з тим, щоб забезпечити належне існування людини. мається на увазі з тим, щоб забезпечити належне існування людини.

Друге. Зміст та обсяг можливостей людини залежать від можливостей усього суспільства. і від рівня його економічного розвитку.

Ну, ви розумієте, да, що якщо це суперрозвинута держава, то в ній, ну, сама по собі держава може забезпечити набагато вищий рівень прав людини, ніж якщо це там бідна якась нещасна африканська держава. Ясно, що тут ми про різні права говоримо, да, про різний

набір прав. Ясно, що в розвинутій державі цей набір буде набагато. Далі пішли. Третє. Ці можливості, тобто права людини, та є рівними і однаковими для всіх людей, рівними і однаковими для всіх людей.

На жаль, от у нас не завжди це діє. Та як то, бо у нас всі рівні, а є рівніші.

І іноді виходить так, що, скажемо так, в залежності від посади, да, до нього можуть застосовуватися або не застосовуватися якісь певні обмеження і так далі. Так от, сама ідея прав людини, вона про те, що всі абсолютно люди є рівними за своїми

можливостями. Далі пішли. Наступне. Права людини не повинні відчужуватися. Вони не можуть бути подарунком держави певної організації або особи певної організації або особи.

Тобто можна про цю ознаку можна сказати одним словом невідчужуваність та невідчужуваність прав людини. [сопіння] Їх не можна відчужувати.

Далі наступне це здатність прав людини трансформуватися з урахуванням потреб людей. здатність трансформуватися з урахуванням потреб людей.

Ну і ще одне, це відповідність прав людини, моралі, яка сформувалася у суспільстві, моралі, яка сформувалася у суспільстві.

Так. Тепер, виходячи з цього всього, ми маємо сформулювати, що ж таке права людини. Давайте, значить, права людини це підемо шляхом Робіновича. Значить, це певні можливості людини.

Будемо через можливості. Значить, це певні можливості людини, які [кашель][сміх] необхідні для задоволення потреб її існування, її існування та розвитку у конкретних історичних умовах.

конкретних історичних умовах кома об'єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку суспільства та повинні бути загальними та рівними для всіх людей.

загальними та рівними для всіх людей. Оце таке визначення прав людини. Я не кажу, що воно єдинорне. Та, тобто ви можете знайти ще 120 варіантів.

Головне, щоб ви розуміли, про що це. Та тоді ви завжди зможете сформулювати саме поняття.

Тепер давайте м ті акти законодавчі і міжнародні акти, які суттєво вплинули на права людини, на взагалі це поняття, да, на його наповнення, що ви повинні їх знати, да, хоча би назви.

Дивіться, починаємо здалеку. 1215 рік. Велика хартія вольностей. Ну, напевно, чули, да, про такий акт. Пам'ятаєте, що ця велика хартія, вона обмежила владу монарха, да, і встановила презумпцію невинуватості.

[прочищення горла] Право там було вільно пересуватися по Англії, покидати державу, повертатися до неї і так далі. Тобто, як на той час, то це, ну, знаєте, така своєрідна революція була стосовно прав людини.

Далі 1628 рік, петиція про правайська, знову ж таки, та і 1689 рік. Біль про права.

Тепер може повторити. 1689. Біль про права. Тепер пересуваємося. Вони могли повторити перед білим про права який закон про 1628.

1628 петиція про права і 1689- біль про права. Е, тепер пересуваємося в бік Сполучених Штатів. Та значить, дивіться, 4 липня 1776 року, Декларація незалежності США.

Якщо ви пам'ятаєте, в декларації було написано, що люди створені рівними і всі наділені Богом невід'ємними правами.

Тобто не державою наділені, зверніть увагу, так? А Богом наділені. Мається на увазі, що вони такими вже народжуються, да, з правами. Тобто не держава їх наділяє, а вони вже ними наділені по факту свого народження.

Е, далі 1789 рік, декларація прав і свобод людини, французька, якщо пам'ятаєте, та невід'ємні права там на свободу, на власність, на безпеку.

І навіть там було таке цікаве право, право на опір. Зараз, як у них ще це називалося? Ее право на опір пригніченню.

[сопіння] Ну тобто що ти можеш опиратися, да? От представте, та 1789 рік. Тобто це досить серйозна така заявка.

Далі давайте уже ближче до нас. Тут уже треба згадати період після Другої світової війни.

Це 1948 рік. Дуже важлива важливий момент. Та це загальна декларація прав людини. Якщо в курсі, то її прийняли 10 грудня 1948 року.

І ця загальна декларація стала таким, знаєте, маніфестом да таким ее реально стандартом, я би так це назвала, прав людини. Це була перша цеглинка, ее, в оцих міжнародних стандартах прав людини.

1948 рік. Якщо ви в курсі, то 10 грудня з тих пір е-е святкують как як Міжнародний день захисту прав людини. Так що от можете цього року собі додаткове свято влаштувати 10 грудня. Так. І 1966 рік, якщо ви в курсі, то в 66му році було

прийнято два міжнародних акти, такі дуже важливі з точки зору прав людини. Це міжнародні пакти. Значить, один називался назвався Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.

І другий називався [прочищення горла] міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: економічні, соціальні і культурні права.

Ви можете іноді почути, що ці два акти [сміх] у сукупності називають хартія прав людини.

Ее це надважливі акти. Чому? Тому що вони фактично вперше в світовій історії дали класифікацію прав людини. Да, бо до того права людини з цієї точки зору не ділилися ніяк офіційно. Та а тут от дивіться громадянські політичні економічні, соціальні, культурні. Тобто

це така [прочищення горла] офіційна, скажімо, класифікація прав людини. [сопіння] І вони дуже багато внесли з точки зору конкретизації тих загальних положень, які були в декларації 48го року.

вони теж належать до оцих міжнародних стандартів прав людини. Є така таке усталене поняття, да, міжнародні стандарти прав людини. [сопіння] Так от, ці факти, вони теж там.

Так, [сміх] тепер дивіться, [прочищення горла] що нам треба ще про права людини. Нам обов'язково треба поговорити про покоління прав людини.

Чому це так важливо? Ви будете потім на семінарах визначати, я вам буду давати конкретні права, а ви будете визначати, до якого покоління прав людини вони належать і пояснювати, чому. А для цього нам треба спочатку розібратися, які такі є покоління прав

людини і ее як саме їх відділити одне від одного. От дивіться, значить, перше покоління прав людини, перше покоління прав людини є основою індивідуальної свободи і кваліфікується як кваліфікується як система негативних прав.

система негативних прав, які зобов'язують державу утримуватися від втручання в сфери, врегульовані цими правами. Мож Можете, будь ласка, повторити.

Значить, перше покоління прав людини є основою індивідуальної свободи і кваліфікується як система негативних прав, що зобов'язують державу утримуватися від втручання в сфери врегульовані цими правами.

Ну, дивіться, що [прочищення горла] стосується часового періоду, та коли ми можемо говорити про перше покоління прав [сопіння] людини, то найчастіше перше покоління пов'язують з періодом буржуазних революцій.

Якщо ви пам'ятаєте, то перша буржуазна революція, вона відбулася де? Найперша Франції. Аа ще раніше є Нідерланди.

Англія. Нідерланди. Нідерланди, правильно каже 16. Та так от почалося все з Нідерландів. Так от цей процес буржуазних революцій.

Тобто вважається, що е-е оцей перше покоління прав людини, воно виникло тоді, коли м були, як це сказати, знищені, да, всі оці середньовічні якісь забони, так би мовити, і ее сталися оці буржуазні революції. Тобто ее ну певний такий ковток свободи перший стався. Та і

вважається що е ну найважливішими скажімо, з тих прав, які відносяться до першого покоління, є право на свободу думки, совісті, на рівність перед законом, на життя, свободу і безпеку особи.

Тобто фактично саме завдяки першому поколінню встановився оцей принцип юридичної рівності всіх людей. Тобто всі абсолютно рівні.

Ідемо далі. Тобто досить довгий період нічого не мінялося відносно прав людини. І про друге покоління прав людини уже стали говорити тільки після, ну, початок, скажімо так, да, це після Першої світової війни, але тоді це були лише, ну, розмови, скажімо так. А

фактично реалізувалося право, ой, право, друге покоління тільки після Другої світової війни. [сопіння] Тобто це так звані позитивні права.

Позитивні права. Значить, ці права не можуть реалізуватися без організаційної, координуючої та інших форм діяльності держави, спрямованих на їх забезпечення, не можуть реалізуватися без органі організаційної, координуючої та інших форм діяльності держави, спрямованих на їх забезпечення.

Так от, якщо ми говоримо про друге покоління, то м на початковому етапі, після Першої світової війни ці права нові, вони з'явилися, знаєте де? в першу чергу в конституціях, наприклад, в конституції Мексики, Конституції Італії.

Е, тобто, е, не було таких міжнародних актів великих, так, але деякі держави уже через свої конституції вводили оце друге покоління. Якщо ми говоримо в загальному плані, то 1948 рік, те, що ми казали, загальна декларація прав людини, оце такий, ну, вирішальний момент у

створенні саме другого покоління прав людини. І оці пакти 66го року, так, це такі найважливіші, скажімо, міжнародні акти, які стосуються саме другого покоління. Тобто, які це права?

Це там право на працю і вільний вибір роботи, право на соціальне забезпечення і відпочинок, а-а, право на захист материнства і дитинства.

От такого плану права. Це друге покоління. І є ще третє покоління. Третє покоління. Значить, ці права третього покоління, їх називають солідарні або колективні права. Солідарні або колективні права.

[прочищення горла] Чому їх так називають? А, значить, ці права пов'язані в першу чергу з правами всього людства або правами народів націй.

Тобто це право на мир, безпеку. незалежність, там на здорове оточуюче середовище, чи як навколишнє, да, на оточую, на здорове, навколишнє середовище, на соціальний економічний розвиток і так далі. Але стосуються вони, як правило, не ее конкретних фізичних осіб, та а

стосується якихось сукупностей, тобто або всього людства, або народів. [прочищення горла] Там є, наприклад, таке цікаве право, як право на міжнародне спілкування або там право на солідарність і так далі.

Е-е, тобто становлення оцього третього покоління його найчастіше пов'язують, е, знаєте, з чим? Е, з національно-визвольним рухом держав, що розвиваються.

Ну і з загостренням оцих глобальних світових проблем уже після Другої світової війни. Це, що стосується м скажіть мені, як цей процес називається?

Деколонізації. Господи, слово забула. Деколонізації. Так. І відповідно, знаєте, мова йде про такий надціональний характер прав людини. Та коли права людини вийшли за межі окремих держав.

[прочищення горла] Але тут є ще такий цікавий момент. От дивіться, офіційно вважається, ну, така загальноприйнята точка зору, що існує три покоління прав людини. Але ви, коли будете готуватися, ви, напевно, можете побачити в деяких джерелах про те, що уже зараз говорять про створення,

формування четвертого покоління прав людини. Наскільки це правда? Наскільки цьому можна довіряти, скажімо так, да?

Скажу вам чесно, що в науці теорії держави і права це дуже розповсюджена точка зору про існування четвертого покоління. Якщо ж ми з вами говоримо про навчальну дисципліну, теорії держави і права, то тут однозначно ніякого четвертого покоління ще не існує.

Е-е, що відносять до четвертого покоління? Там такі досить екзотичні права і вони, як вам сказати, малопов'язані між собою. Ну, наприклад, там є таке право, як child free. Та знаєте, таке дуже зараз сучасне, популярне, коли люди свідомо відмовляються від того, щоб мати дітей

і як то роблять все від них залежне, щоб цього, не дай боже, не сталося. Тобто вони просто елементарно не хочуть мати дітей.

Так от, наскільки це добре чи погано? Ну, ясно, що є супротивники оцієї течії, да? Бо ви ж розумієте, до чого це може призвести в кінцевому підсумку, що просто вимре людство та якщо не буде відтворення відповідного.

Але з іншого боку, а хто може заборонити людині відмовитися від цього? Та, тобто, це теж право людини.

Тому, ну, таке ставлення до цих до четвертого покоління, знаєте, вважається, що воно розвивається, тобто з'являються якісь нові права, які досі не враховані в жодному поколінні, але ще не настала, от, знаєте, та межа, за якою ми можемо чітко сказати, що четверте

покоління вже існує, да, от воно перед нами. Тобто поки що вчені по-різному до цього ставляться і ніякого такого єдиного підходу до того немає.

Але я ж кажу, щоб ви не дивувалися, якщо ви побачите, що чотири покоління, ми з вами будемо оперувати тільки трьома. І вибирати ви будете саме між цими трьома поколіннями.

Так. Тепер, що стосується А давайте ще, знаєте, що ви собі напишіть? Так. Загальні положення вчення про права людини.

Загальні положення вчення про права людини. Що зараз відноситься до оцього вчення про права людини? Або можна, грубо кажучи, можна називати в міжнародному праві це називають міжнародні стандарти прав людини.

Є таке кліше, скажімо. Значить, перше. Усі люди вільні від народження. Це важливий момент. Усі люди вільні від народження.

Далі пішли. Друге. Забезпечення і охорона прав людини є головним призначенням держави, головним призначенням держави.

Ви розумієте, да, що якщо держава цього не робить, то для чого нам тоді така держава? Вона нам абсолютно не потрібна.

Далі пішли. Третє. Свобода робити все, що не завдає шкоди іншим і загальному благу. Свобода робити все, що не завдає шкоди іншим і загальному благу.

І четверте. Меди може визначати тільки закон. Межі свободи може визначати тільки закон, який є мірою свободи.

який є мірою свободи. Так, тепер тепер нас цікавить класифікація прав людини. Класифікація прав людини.

Ну, я вам одразу скажу, щоб ви розуміли, що е-е оцей поділ на покоління взагалі-то по суті є теж формою класифікації.

Та, тобто це за часовими рамками. Коли ми за часовими рамками намагаємося розділити права людини, у нас виходять покоління.

Просто не всі це розуміють, та але мова йде теж про своєрідну таку класифікацію. Так, давайте тепер нам треба поговорити про види. Значить, що стосується видів, то тут, на жаль, немає ніякої єдності стосовно видів прав людини. Я вам казала, що єдиний такий,

як це сказати, офіційне джерело, де ми можемо на цю класифікацію глянути, це є міжнародні пакти 1966 року.

Тобто там чітко поділена на соціальні, економічні культурні громадянські [прочищення горла] і політичні. Та, ну, здавалося б, чого мучитися, як уже все визначено.

Так от, давайте все-таки ми їх поділимо за різними критеріями. О, отак. За різними критеріями.

Значить, так. За змістом або характером потреб людини. Вони бувають, по-перше, фізичні. Фізичні. Ви можете зустріти, їх іноді називають вітальні.

Ві слово Віта життя. та фізичні або вітальні права. Значить, це можливості людини, необхідні для її фізичного існування і для задоволення її біологічних і ну там матеріальних скажімо потреб.

Розумієте? Тобто це право на життя, право на фізичну недоторканість, там вибір місця проживання, безпечне природнє середовище, житло, там належний рівень матеріального забезпечення. Це все буде будуть фізичні права.

Це по-перше. Далі. Друге - це особистісні права. Особистісні права це можливості збереження, розвитку і захисту індивідуальності людини, її світогляду та духовності.

Зокрема, що це [прочищення горла] може бути? Це право на ім'я, честь гідність свободу сумління, переконань та їх прояву.

Це все до особистісних. Далі. Наступне. Це культурні, третє, культурні або гуманітарні права. культурні або гуманітарні права.

Значить, це можливості збереження і розвитку збереження і розвитку національної самобутності, доступу до духовних здобутків людства, до духовних здобутків людства, їх засвоєння.

використання та участі у подальшому вдосконаленні. Значить, сюди відносять право на освіту і виховання, право на користування надбаннями культури і мистецтва, наукову і технічну і художню творчість і авторські права.

То все до культурних. Далі, наступне. Економічні права. Економічні права це можливості людини реалізовувати свої здібності, здобувати засоби для існування, беручи участь у виробництві.

матеріальних та інших благ. Тобто, розумієте, на першому місці в якості прикладу тут стоїть право на власність щодо засобів виробництва, а-а, право на здобуття професії, право на вибір та здійснення трудової або іншої діяльності, право там на відпочинок і дозвілля. і

так далі. Це економічні. Наступне - це політичні права. Політичні права це можливості людини брати участь у державному і громадському житті.

впливати на діяльність державних органів, а також громадських об'єднань політичного спрямування. Зокрема, що це може бути? Це право на громадянство і правосуб'єктність, право на участь у формуванні оцих представницьких органів державної влади, а-а участь, право, да, на участь у державному управлінні суспільства,

право на створення оцих всіх громадських об'єднань, політичних партій і так далі. Так, це перша класифікація.

Далі друга значить ее за значенням цих прав для їх носія, які вони можуть бути.

По-перше основні тобто, розумієте, да, що це права, які безумовно необхідні для існування людини і її розвитку і не основні, тобто ті, які, ну, не є життєво необхідними, але, ну, хотілося би, якщо є така можливість, щоб вони були, Далі. За характером і способом

здійснення за характером і способом здійснення. По-перше, вони можуть бути активні. Активні, тобто, ну, розумієте, шляхом вчинення активних дій ви можете реалізувати ці права. і пасивні.

Тобто це називають іще іноді свобода від чогось, та тобто свобода від втручання, свобода від там перешкод, ее, які походять там від інших суб'єктів.

Так і за суб'єктним складом здійснення, які вони можуть бути права, які вони можуть бути за суб'єктним складом здійснення.

По-перше індивідуальні. Індивідуальні, розумієте? Тобто ті, які можуть бути реалізовані одноосібними діями. Ну, наприклад, там право на свободу, переконань, думок, на викона на виховання своєї дитини там і так далі.

Це індивідуальні. Протилежність їм - це колективні, тобто ті, які можуть бути реалізовані лише спільними діями певної групи.

носіїв права. Ну, наприклад, право на створення політичної партії, право на створення громадського об'єднання, право на проведення мітингів, демонстрацій.

Це за суб'єктним складом здійснення. Ну, я думаю, що нам за видами теми [прочищення горла] нам вистачить.

Ее, так. Тепер дивіться, ми ще маємо розглянути, знаєте, що гарантії. Це у нас в цьому ж питанні [сопіння] була там ее система, як воно у нас там називалося?

Ага. Їх гарантії та система захисту. Про гарантії давайте хоча би пару слів, щоб ви знали, що це таке, та і могли розказати.

Так дивіться фактично вважається, що наявність прав - це чудово, але якщо ці права нічим не забезпечені, то виникають величезні проблеми з їх реалізацією.

Тобто кожне право юридично має бути забезпечене гарантіями. Що це таке? Значить, гарантії прав, свобод.

людини. Це система соціально-економічних, моральних політичних юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист.

Тобто вважається, що без гарантій права і свободи вони перетворюються на таку певну декларацію, яка нічим не забезпечена і немає жодної цінності, значить, ні для суспільства, ні для конкретної людини.

Значить, що стосується гарантій, то тут теж є своя, ну, певна система цих гарантій. От давайте, значить, [прочищення горла] ее гарантії за сферою дії бувають внутрішньодержавні або національні і міжнародні.

Ну, розумієте, да, внутрішньодержавні - це ті, які передбачені внутрішнім законодавством, міжнародні ті, які передбачені якимись міжнародними актами, там, конвенціями і так далі.

Значить, друге. Гарантії за способом викладення. Вони бувають прості, складні і змішані. прості, складні і змішані.

Гарантії за підставою правового становища особи. Вони бувають загальні, спеціальні і індивідуальні. Так от, дивіться, нас з цього усього переліку будуть цікавити тільки юридичні гарантії. Тобто їх дуже багато. Є ж і політичні гарантії, і там духовно-моральні якісь ідеологічні, які

завгодно. Нас цікавлять юридичні гарантії. А значить, де вони закріплені? Ну, ясна річ, що найперше - це конституція та і діюче законодавство. Тобто теоретично вони можуть бути закріплені в будь-якому нормативно-правовому акті, але як правило це має бути не нижче

закону. Та бо, ну, ви розумієте, у нас закон завжди має вищу юридичну силу, ніж підзаконні акти, і тому ясно, що треба в законі закріплювати.

Ну, я вам колись, по-моєму, наводила цей приклад і ще раз скажу, що у нас є гарантії, наприклад, для м цих іноземних інвесторів.

Іноземних інвесторів. Я вам казала, що якщо іноземний інвестор, коли міняється законодавство щодо інвестицій на нове, то він може теоретично залишити для себе, щоб продовжувало діяти минуле законодавство.

Ні для кого воно діяти вже не буде, а для нього, за його бажанням, воно може діяти ще 10 років. Оце гарантія для іноземного інвестора, що не буде законодавство мінятися, знаєте, в такому хаотичному якомусь порядку. Тобто це один з варіантів гарантії. Причому ці

гарантії, ви ж розумієте, що вони забезпечуються [прочищення горла] їх виконання. Та воно забезпечується самою державою. Тобто держава записує ці гарантії в певні нормативно-правові акти. Ну і вона ж має не тільки записувати, а ще її виконувати, да, те, що вона там понаписала. Тобто це теж

важливий такий момент. Значить, ее, ну і звертаю вашу увагу, що тут стосовно прав людини є два поняття: є охорона і є захист. От в чому різниця?

Ви зверніть на це увагу. Це важливий такий момент. Значить, охорона - це коли право не порушене, його ніхто не порушував. Тобто охорона вона створює умови для того, щоб в принципі права людини ніколи не були порушені.

Це от якраз система тих гарантій, да, яка не дає порушувати. Захист - це коли право уже порушене, розумієте? Воно вже порушене. І постає питання про те, як же захистити це право. Тобто є кілька варіантів. Якщо це можливо, то треба, ну, наприклад, в

результаті порушення це право було обмежене. Якщо воно було обмежене, то значить ми ее маємо зробити все для того, щоб відновити право у попередньому розмірі, якщо так можна сказати, да? Е-е без обмежень, без оцих, е, якщо е це можливо, ну, от дивіться, відібрали

у людини там майно якесь, та якщо це можливо і воно збереглося в натурі, значить тоді його треба повернути цій людині.

Але ж може бути варіант, коли майна уже немає. Ну, мало лісталося, да? Згоріло майно. Так от, майна немає, але захист все одно може бути. В якому вигляді? Та це буде уже тоді не повернення конкретного майна, а це буде

відшкодування завданої шкоди. Тобто це майно, воно чогось коштує, да, якісь певні суми. Так от, відшкодування завданої шкоди - це теж зі сфери захисту.

[прочищення горла] Так от, я би хотіла, щоб ви подивилися уважно, да, на оцю систему захисту прав людини, поскільки вона існує як на національному рівні, так і на міжнародному рівні. У нас, на жаль, нема часу з цим розбиратися детально, але

нічого складного там немає. Ви подивитеся. До речі, по-моєму, це якраз сьогодні ее день Європейського правосуддя. Та тобто якраз відзначається свято, в тому числі і ее свято, яке стосується Європейського суду з прав людини. Та, тобто це дуже такий для

Європи важливе свято. Нам, на жаль, не до свят, та, але тим не менше. Так, добре. Значить, це, що стосується прав людини. Це я в такому дуже швидкому темпі. Дивіться, у нас там ще одне питання залишається.

Місце і роль омбутсмена в системі захисту прав людини. Значить, давайте буквально пару слів про місце і роль омбутсмена. Значить, що стосується самого поняття омбутсмена, то ви маєте розуміти, що омбутсмен - це, ну, як це сказати, не є наше національне

поняття. Це поняття, яке прийшло до нас зі скандинавських держав. І вони першими вигадали таку посаду, скажімо, та і створили посаду омбутсмена.

А ми просто взяли приклад з більш розвинених держав і для себе створили свій власний інститут, який відповідає оцій посаді омбутсмена. Значить, у нас це називається посада уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Е-е, значить, з цього приводу вам треба буде подивитися Закон України, який так і називається про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Значить, він там іде, по-моєму, 97го року, 23.12 97го року.

Значить, уважно подивіться цей закон, що мене буде цікавити в першу чергу, хто може бути оцим уповноваженим.

А-а, як його обирають, та тобто зверніть на це увагу, да, сам порядок і так далі.

Значить, крім того, вам треба буде подивитися два накази, значить, про затвердження положення про представників уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Це наказ уповноваженого якраз самого. Значить, від 26.0 07.12 року і наказ від 20.06.12 про затвердження положення про секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Так. Ну, дивіться, говорити про ефективність роботи уповноваженого Верховної Ради досить складно. Чому? Тому що взагалі-то уповноважений Верховної Ради з прав людини, він має таку ну привілей такий, я би сказала, да, що він кожен рік перед Верховною Радою в

обов'язковому порядку виступає і розказує про стан справ з захистом прав людини в нашій державі. Тобто це його такий звіт. скажімо, [сопіння] але багато хто говорить про те, що у нас уповноважений Верховної Ради з прав людини, на жаль, на сьогодні має дуже обмежені

повноваження, що не дає йому змоги ефективно здійснювати свою діяльність. Тобто йому жаліються, скажімо так, на порушення прав людини, а він не може належним чином зреагувати, да? Ну, тобто [сопіння] максимум, що він може, він може там його секретаріат може написати

до відповідної, ну, державного органу або організації і запитатися: "А чому так, да? А чому ви там щось не виконуєте, щось не робите і так далі". Але в принципі на тому все і закінчується, розумієте? Тобто немає реальних важелів у цього уповноваженого.

У нас на сьогодні це не єдиний омбутсмен, який існує в Україні, бо у нас, якщо знаєте, є окремий омбутсмен з прав дитини, є окремий омбутсмен, який займається захистом прав підприємців.

У мене просто один з моїх випускників працював в офісі оцього омбутсмена по захисту саме прав підприємців досить довгий період. Так от, у нас е оцим на посаду цього омбутсмена по захисту підприємців весь час призначали іноземців.

Тобто був період, коли цю посаду займав там литовець, потім поляка призначили і так далі. Тобто, ее, знаєте, у нас таке намагання, ну, через цей інститут омбутсмена залучити іноземців, як людей незалежних, та до нашої оцієї системи захисту прав людини. Може це і правильно, не знаю,

але, ну, це наша практика, да, так у нас склалося на сьогодні. Е, значить, що стосується [сміх] цього [прочищення горла] останнього питання, там теж нема нічого складного.

Ви почитаєте закон. подивитися. До речі, не забудьте глянути, хто зараз займає посаду уповноваженого Верховної Ради з прав людини [сопіння] і розкажете потім на семінарському занятті.

А в принципі на сьогодні це все, що я хотіла сказати, тому я думаю, що на сьогодні ми зупиняємося. Yeah.