Speaker A
[музика] [оплески] [музика] Нехай святиться ім'я твоє. Нехай прийде царстві твоє як на небі, так і на землі. Хліб наш насочни дані прости на гріши.
Документальний відеоролик про Голодомор 1932-1933 років в Україні, що висвітлює трагедію, свідчення та пам'ять про загиблих.
Key Takeaways
- Голодомор був навмисним геноцидом українського народу, спланованим тоталітарним режимом.
- Мільйони людей загинули від голоду, що спричинило глибокі соціальні та культурні травми.
- Пам'ять про Голодомор є ключем до історичної справедливості та національного визволення.
- Особисті свідчення допомагають зрозуміти масштаби трагедії і її вплив на родини.
- Важливо зберігати правду, незважаючи на спроби приховати чи переписати історію.
What the video covers
- Голодомор 1932-1933 років — штучно створений голод, що призвів до смерті мільйонів українців.
- Відео містить молитви, спогади очевидців та листи до Сталіна, що ілюструють масштаби трагедії.
- Розповідається про наслідки голоду для сільського населення, включно з дітьми та родинами.
- Описані жахливі умови життя, відсутність їжі, масові смерті та поховання без належних ритуалів.
- Свідчення бабусі Саєнко Марії Калинівни з села Григорівка про особисті втрати під час Голодомору.
- Показано, як влада вилучала зерно та продукти, блокуючи доступ до полів і прирікаючи людей на голод.
- Листи селян до Сталіна, які описують голод і прохання про допомогу, демонструють безсилля народу.
- Відео підкреслює важливість пам'яті та правди про Голодомор для звільнення від минулого.
- Використані історичні документи, свідчення іноземних дипломатів та поетичні вставки для емоційного впливу.
- Заклик до вшанування пам'яті жертв і збереження історичної правди про геноцид українського народу.
Chapters
- 00:00Вступ: молитва і початок розповіді про Голодомор
- 02:12Правда про геноцид і історичний контекст
- 03:41Масштаби трагедії: кількість жертв і наслідки
- 04:51Свідчення іноземного дипломата про події 1933 року
- 05:43Життя в селі Полини під час Голодомору
- 06:51Особисті спогади Саєнко Марії Калинівни
- 08:01Обмеження доступу до полів і наслідки для селян
- 09:08Жахливі умови життя і масові смерті
- 11:23Листи селян до Сталіна: прохання про допомогу
- 13:16Заключні слова: пам'ять і вшанування жертв
Full Transcript — Download SRT & Markdown
Speaker A
[музика] Амінь. Минулий вік про місся над Україною трьома голодоморами: 1921 по 22, 32 по 33-й і 47-й рік. Такою страшною трагедії, яку пережив український народ в 30-х роках, не отримав жоден із народів в історії людства. Пам'ять тих, хто загинув від
Speaker A
голодомору 1932-33 років і присвячується наш захід схилимо голови в скорботі. 82 роки тому нам хотіли винести вирок смерті. 82 роки тому мільйони синів і доньок України, мільйони невинних людей, мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені голодомом.
Speaker A
Тоталітарний комуністичний режим свідомо спланував і здійснив терор нашого народу голодом. 82 роки тому наш народ пережив катастрофу, яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид
Speaker A
українського народу і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мору минулого. Жила в країна, плакала, стримнала. Проте я твердо свідчити берусь. За всі віки безхліб'яв не загнала нікого в землю Україна Русь. Від тих часів, коли з'явилось рало, голодних мук не відало
Speaker A
село. Хай не вражай та люди не вмирали. З 20м віком лихо це прийшло. Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: "Зиття людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а з умисно підготовлений голодомор 1932-33х
Speaker A
років. Влада забрала у людей все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933.
Speaker A
22 місяці розстраждав, мучився, вмирав. Моторочно подумати. Але навесні 1933 року, коли настав півголоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 000 чоловік, щодини- 1 000, щохвилини- 17.
Speaker A
Голод протягом 1932-33-х років, за різними підрахунками, від 7ми до 10 млн людських життів. Не нагодує мати Україна, де проголуби діточок своїх. Яка ж би перед Богом нас провина, який ми сотворили гріх? Чи той, що в нас поруйнували храми, прийшли в наш край
Speaker A
переверні і хами чи не страшно людьми? За жінок, чоловіків, дітей, за малих, дорослих і старих. Не співала півча похоронна, не лунали дзвони за впокій.
Speaker A
Ні труни, ні хрестів і не тризни. Прямо в яму навіки віків чорносповідь моєї вітчизни і її затамований гнів. На десятиліття можна засекретити архіви, можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замісти сліди злочину. Можна раз і вдруге і
Speaker A
втретє переписати історію на догоду диктаторів чиї ідеології. Та з пам'яттю народу нічого не вдієш. Вони зберігатимуть правду.
Speaker A
Сумні події 1933 року відтворено у листах італійського дипломата у місто Харкові консула Греденіго до королевської амбасади Італії у Москві.
Speaker A
На базері мертвих покидали як купи шмаття у болото з людського гною. Одна дитина сала молоко із грудей мертвої матері з посірим обличчям. Опухлих перевозять товарним поїздом у поле і залишають їх за 50-60 км від міста, щоб там помирали, ніким не баченням.
Speaker A
Село Рудне, Київська область, померла у Маколочкових дід з бабою. Від голоду вони опухли і здавались величезними.
Speaker A
Синок уже не ходив, не говорив, а дівчинка від голоду пальчики свої почала обризати. Побачила мати, збожеволіла, напоїла дітей зіллям сама випила. Дарнку помирали всі.
Speaker A
Село Полини, Житомирщина. До 1932 року в селі не було майже жодної собаки чи кота. Робили спеціальні паски для пацюків. Після дощів червяків збирали, з яких варили борщі чи супи. Заправляли кропивою, іноді лободою. А з чого хліб пекли, щоб тільки знали. Одне можу
Speaker A
сказати, що борошна, пшениці чи жито там не було. Делікатесам вважалося, коли спечених паляницях була полова, яку ми старанно перетирали на жорнах.
Speaker A
Похорони настільки часто були, що люди звикли до них, а іноді й навіть заздрили померли. Чим так жити, то краще вмирати чулося серед людей.
Speaker A
Немає жодної сім'ї, котрі не зачепили б це лихо. Підлуні споконвиків лунає в нашій пам'яті. Однією з таких родин стала родина Огієнко Наталії Яківни. І зараз вона хоче поділитися спогадами своєї бабусі, якій довелося пережити усі жахіття тих страшних днів. Моя бабуся
Speaker A
Саєнко Марія Калинівна в період голодомору 1932-33 років мешкала в селі Григорівка на Дніпропетровщині Васільківського району.
Speaker A
Ці роки закарбувались її пам'яті як найстрашніші в її житті. Вона згадувала, що в 1932 році до села приїхали комісари і об'явили продрозвёрстку.
Speaker A
Селяни узнали, що це таке тільки після того, як з їх подвір'я винесли все, що тільки можна: худобу, птицю, сало, мед, муку, а головне зерно.
Speaker A
Того року село залишилось без посебного матеріалу, а люди без їжі. В 1933 році восени, коли жито і пшениця колосились і коли, ее люди готувались до жних приїхали солдати і огородили всі поля кордоном.
Speaker A
Ніхто не мав права підходити до, е, полів, тому що було об'явлено ее відстріл на пораження.
Speaker A
Навіть маленькі діти, голодні, не мали права підходити до поля. В 1932 році у бабусі народився синок, але годувати малюка не було чим. Е, бабуся голодувала, молока не було і дитина померла.
Speaker A
Спочатку воно кричало, плакало, простягувало ручаннята до матері, але потім укало, затихло і померло. Через декілька днів помер чоловік.
Speaker A
Він був високий, струмкий і молодий. І йому треба було для того, щоб повноцінно існувати, їсти, але їжі не було ніякої. Якщо з'являлась в сім'ї якась крихта, він віддавав дітям.
Speaker A
Зліг і більше не встав. Бабуся пішла по по селу, щоб знайти чоловіків, які б могли викопати яму.
Speaker A
Вона дуже боялась, що її рідних поховають в загальній ямі. Але чоловіків вона не знайшла. Вони всі лежали, мов мертві.
Speaker A
Тоді вона взяла лопату, пішла на цвинтар, викопала неглибоку яму, затягла туди чоловіка та немовля і присипала землею.
Speaker A
Того року село майже вимерло. Їсти було нічого. З'їли все, що тільки можна. Е, птицю на подвір'ї, але не тільки на подвір'ї, але й на дереві. раників у річці, е-е, собак, кішок і навіть щурів.
Speaker A
Люди були мовтіні, вони йшли, падали і вмирали. Але таке було не тільки у Григорівки на Дніпропетровщині, а було на всій Україні. І особливо тяжко доводилось маленьким дітям.
Speaker A
Якщо ви думаєте, що ніхто не виступав проти цих злодійських дій на місцях, то глибоко помиляйтесь. Люди виступали і писали вожджу про свої проблеми та голод в Україні. Перегорнемо декілька листів, звернених до Сталіна.
Speaker A
Шановний товарищ Сталін, чи є закон радянської влади, щоб селянство сиділо голодне, так як ми, колгосники?
Speaker A
Ми маємо уже із 1 січня 1932 року в своєму колгоспіонта хліба. Ми вирішили спитати, що буде далі, як ми можемо будувати соціалістичне будівництво народного господарства, коли ми приречені на голодну смерть, бо ще до врожаю чотири місяці.
Speaker A
Питаємо, за що ми бились на фронтах. За те, щоб сидити годинами, щоб бачити, як вмирають діти в корчах з голоду.
Speaker A
Я хочу жити, та не можу. Помираю з голоду. У нас справжня голодовка. Пуд ржавої муки 100 рублі, пут картошки- 20 рублі. І то нема де купити.
Speaker A
[музика] На рікні свіча ми готіла критича. Дрі потіла до правди летіла там, де рідний край, де в Україну голоду на шмане день не годинку.
Speaker A
Бог слівча побівала мати доча. сповівала пісні манілаку [музика] біду недолюбов про чужу орду крово чорнободай [музика] скам'яніла [музика] я свіча повідала мати дитинча спові не в колистці ні, не в колистці, але у труні метрів по ровах їх мільйони по ніби це
Speaker A
два стонуть дзвони, хто ж Україні Боже нині допоможе. [музика] Навіть свічі не задути. скарги і плачі досі чути усе людимля [музика] досі жать до слів тих що не пору їх потяг у кість голодо мору дошлічна [музика] пам'ять [музика]
Speaker A
навіть свіча [музика] виготіла [музика] слі І весна повзе на літтях, повзе по мертвих і живих. У долоні сонця урять діти, що дзвінку схапує стріг. І п'ють опухлими вустами оту живицю молоду. Їм жить і жить, та над полями знов воронь,
Speaker A
каркає підот. Забрали тих, хто із комори пашню останнього вітав. Хто неактивним був учора, сьогодні ворогом ставав.
Speaker A
Голодний рік, жорстокий світе, дай хоч надію для живих. Весна і сонце ловлять діти, що дзвінку схапує стріг. Голодне лихоліття найболючіше вразло дітей вони виявились не менш захищеними. Смертність дітей, за деякими підрахунками, сягала 50% загальної кількості померлих. Діти значно швидше захворювали внаслідок
Speaker A
тривалого надоїдання і фізичного виснаження. Стали пусткою сільські школи. бур'янок росли дитячі майданчики, а відсутність учнівського педагогічного колективу сягала подекуди 96-98% рівня попередніх років.
Speaker A
О діти, діти, ангели небині, чим ви так тяжко і страшно мовчите? Ви вже ніколи рідній Україні своїх сердець і душ не віддасте? Ми не розвівши, загинули дочасно, поклав у землю вас голодомор. Я ж бачив, як важкий та сиглий колос
Speaker A
схилився над голодними дітьми. Сидить зажурена жінка посеред хати за порожнім столом. На ньому лише ціль. На ослоні троє малих дітей сидять купкою, обнялись і що ще хочуть.
Speaker A
Мамо, мамо, я їсти хочу. Мамо, мамо, животи хвалить. Мамочко рідненька, дай хоч кріпточку хлібчика. Мати зажорна повертає до неї голову, мовчка дивиться. Діти встають, підходять до неї, вступають з усіх боків, стають на коліна і знову просять.
Speaker A
Мамо, дайте їсти. Мати Мочка дивиться, а потім каже: "Я вам казочку розповім, а ви слухайте, усі забудете про їжу." Починає розповідати казочку. Десь у темному лісі одне із дітей каже: "Мамо, мамо, в очах темно". Мати все є, підходить до дитини,
Speaker A
сідає на підлогу, бере голову дитини і схиляє собі на плече. Закрий очі і поспи. Я не хочу очі закривати.
Speaker A
То дивись на мене, я тебе поколишу. Не колиш мене, мамо, я помираю. Дай мені їсти хоч кріфточку, і я оживу. Нічого, доню, в нас немає.
Speaker A
Мамочко, я ж помираю і останній раз їсти. Прошу. Нічого в хаті в нас немає. Прости мене, дитино рідна, нічим тебе не врятую. Мати схиляється над дитиною і цілує її. бере на руки і кладе на осві до дітей: "Ходімо, діти, її вже не потрібно. Вона
Speaker A
померла, добре їй. Боз, що там у тебе в руці? Дай мені, бо хоть соломинку, щоб не втонути в голодній літці.
Speaker A
Бачиш, мій Бозі, я ще дитинка, тож підрозхож трохи бодай. Світу не бачила білого поз.
Speaker A
Я пташнятко прибите в дорозі. Хоть би одненьку піночку дай. Возію, зроби, щоби їсти не хотілось.
Speaker A
Холодно Бозю сніг дуже білий. Бозю, що там у тебе в градці? Голод 1932-33х років чорніє великою плямою на демографічній карті України. Втрат від цього ще не вдалось повернути. Ні матеріальних, ні тим більше людських.
Speaker A
Говорячи словами Міщенка, мертвим нікому довіритись, крім живих. І нам треба тепер так жити, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу. Мільйони людей, які загинули у 1932-33х роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинитися у часі і просторі.
Speaker A
Про них пам'ятаємо ми, хто вижив, їх діти та онуки. Пам'ять про голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на землі.
Speaker A
Згадаймо в наших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого голодомору. Вірю, що в ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пам'янути тих, хто загинув від голодної смерті. Хай пам'ять про всіх невинно оббієнних згортує нас живих, дасть нам
Speaker A
силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. Зараз просимо запалити свічу пам'яті.
Speaker A
[музика] Пам'яті тих, хто не дожив. пам'яті тих, хто не долюбив, пам'яті живих та ненароджених.
Speaker A
Ми хочемо, щоб ніхто ніколи про це не забував. Ніхто не має права про це забути.
Speaker A
Схилимо голову в скорботі перед невинно бієни. [музика] [музика] Хай світло від свічка у небо летить.
Speaker A
Хоча б одну душу зігріє в цю мить. що душа ця загублена, спокій знайшла і у вічність до Бога вона відійшла.
Speaker A
Вічна пам'ять самореним голодом. [музика] [оплески] [музика]
Topics:ГолодоморГолодомор 1932-1933геноцид українського народуісторія Українитоталітарний режимспогади очевидцівпам'ять про ГолодоморУкраїнасталінський режимтрагедія
