Speaker A
Вітаю вас. Ви слухаєте Українське радіо Чернігів. У студії Ірина Воробей. Ми сьогодні говоримо про те, хто захищає небо над Чернігівщиною, над Черніговом.
Розмова з командиром батареї зенітних БПЛА «Балу» та заступником командира роти Сергієм Прокопенком про захист неба над Черніговом від шахедів і дронів.
Key Takeaways
- Захист неба над Черніговом є критично важливим і цілодобовим завданням.
- Тактика ворога постійно змінюється, що вимагає гнучкості екіпажів.
- Досвід і мотивація захищати сім'ї та Батьківщину — основа професійності підрозділу.
- Збиття цілей на підльоті до міста зменшує ризик уламків над населеними пунктами.
What the video covers
- Чернігів щоночі стає фактично лінією фронту: екіпажі зенітних безпілотників перехоплюють російські дрони.
- За добу 23-24 вересня екіпаж збив 21 російський безпілотник.
- Ворог змінює тактику: летить низько над рельєфом, використовує погану погоду, хмари та туман.
- Командир батареї «Балу» пройшов шлях від пілота до командира батареї, починав у перехоплювачах ЗСУ, потім служив у Національній гвардії.
- Рота комплектується цивільними людьми, більшість без військового досвіду; цивільні навички (водій, слюсар, електрик) корисні.
- Вік військових — від 25 років до 60.
- Першочергові завдання екіпажів — виявити та знищити ціль, щоб зберегти життя людей.
- Під час масованих нальотів екіпажі можуть не спати кілька діб; адреналін підтримує тонус.
- Спокій підтримується усвідомленням, що захищають рідних і свою землю.
- Інтенсивність роботи підрозділів за останній рік значно зросла, повітряні тривоги тривають постійно.
Chapters
- 00:00Вступ: хто захищає небо над Черніговом
- 01:38Шлях командира батареї «Балу» до перехоплювачів
- 04:00Формування роти та цивільний досвід бійців
- 04:16Перші чергування та відчуття в момент перехоплення
- 08:20Найскладніше під час перехоплення та витривалість
- 13:20Мотивація, спокій і відповідальність перед сім'ями
- 16:40Зміни в інтенсивності роботи підрозділів
- 23:00Тактика ворога та уламки над містом
Full Transcript — Download SRT & Markdown
Speaker A
Щоночі небо над Черніговом стає, можна сказати, лінією фронту. І поки місто спить, екіпажі зенітних безпілотників виходять на перехоплення російських дронів. Дедалі частіше це реактивні шахеды, з якими боротися важче. І ворог змінює тактику, летить низько над рельєфом, використовує погану погоду,
Speaker A
Щоночі небо над Черніговом стає, можна сказати, лінією фронту. І поки місто спить, екіпажі зенітних безпілотників виходять на перехоплення російських дронів. Дедалі частіше це реактивні шахеди, з якими боротися важче. І ворог змінює тактику: летить низько над рельєфом, використовує погану погоду,
Speaker A
ховається у хмарах, ховається в тумані. Лише от за добу 23-24 вересня екіпаж, представники якого присутні сьогодні у нас у студії, збив 21 російський безпілотник. Тож сьогодні у нас у студії Сергій Прокопенко, заступник командира роти з роботи з особовим складом, лейтенант, і Балу, це
Speaker A
командир батареї зенітних безпілотних авіаційних комплексів. Його позивний Балу. І одразу я вітаю вас у студії.
Speaker A
Доброго дня. І одразу запитання до Балу. Як ви потрапили до цього підрозділу? Чому обрали саме цей напрямок військової справи?
Speaker A
Ну, мій шлях в армії він почався, можна сказати, з перехоплювачів. Коли я прийшов в армію, тільки формувався цей напрямок, він ставав ефективним. Я потрапив в один з підрозділів Збройних Сил України, яким займалися безпосередньо перехопленням повітряних ворожих цілей, зенітними БПЛА.
Speaker A
Потім моя служба в Збройних Силах України закінчилась. Я вирішив продовжувати службу в Національній гвардії України. Так я потрапив в цей підрозділ, так як мій досвід вже дозволяв виконувати цю роботу досить професійно.
Speaker A
Я потрапив в свій підрозділ, в якому зараз знаходжусь, пройшов шлях від пілота, командира відділення, головного сержанта взводу став командиром батареї.
Speaker A
Пане Сергію, як створювалася ваша рота? Хто приходить до вас служити, який досвід ці люди мали до війська?
Speaker A
Ну, досвіду, мабуть, не мав ніхто, тому що всі люди заходять з цивільного життя, і вони просто обирають захищати Батьківщину, обирають захищати сім'ю, тому вони до нас приходять, ми їх навчаємо, кожен обирає свій напрямок, який він може
Speaker A
робити. Тому ми вже навчаємо самі. Навчених дуже мало. Ми самі навчаємо. Ну, і вже ж наступне запитання: оцей цивільний досвід, він допомагає військовій справі чи легше опановувати техніку тим, хто раніше був водієм або мав технічну професію?
Speaker A
Так, це ж і в цивільному житті, це ж теж допомагає. Хтось колись навчався на водія, на слюсаря, на електрика, тобто це все допомагає. Якщо в цивільному житті він мав якийсь досвід, він тут також використовується, по-іншому ніяк.
Speaker A
Якщо ми будемо говорити про вік водіїв, які захищають небо Чернігова, це не таємниця, якщо ви скажете, скільки їм років?
Speaker A
Ні, це все відомо. Це може бути от від 25 років, а може навіть і менше, якщо це людина зголосилася захищати Батьківщину і сім'ю свою, то і до 60, до 60 років.
Speaker A
Звертаюся я до Балу. Яким було ваше перше відчуття, коли ви заступили на чергування і мали стежити за повітряним простором?
Speaker A
Це були такі досить дивні відчуття, тому що досвіду ще як такого не було, справа тільки починалася.
Speaker A
Вперше заступивши на чергування, все було для нас нове. Ми тільки це для себе все відкривали, тому емоції були е, було трішки страшно десь е, зрозуміти, що дуже відповідальна робота.
Speaker A
А от що відчуває людина в момент, коли вона помічає повітряну ціль і має діяти за лічені секунди? От ви бачите, летить шахед і необхідно щось робити негайно.
Speaker A
Як не запанікувати? Е, не запанікувати важко, і це нормально. Ми всі люди, ми всі відчуваємо стрес, нерви. Звичайно, коли ти бачиш свою першу ціль, то руки трусяться самі по собі, це неможливо перебороти.
Speaker A
Але потім, коли це вже стає стабільністю, ти вже спокійно до цього відносишся. Тобто це просто робота, яку треба виконати, і щоб нічого не впало людям на голову.
Speaker A
Це ви говорите про ті відчуття, коли ви помічаєте, що летить російський шахед. А що ви відчуваєте вже після того, як вдається знищити російський безпілотник?
Speaker A
І чи є у вас час усвідомити, що це сталося щойно? Ну, тут насправді, як сказати, коли це перші цілі збиваються, то, безумовно, крики радості, всі один одного вітають, обіймають і далі продовжують свою роботу. А зараз, коли вже ми всі
Speaker A
досить досвідчені, то для нас це просто, я ж кажу, як робота. Ми збили ціль і, в принципі, вже ніхто не кричить від радості, просто ціль знищена і ми готуємося до наступного вильоту. Тому що дуже часто під час інтенсивної роботи в
Speaker A
нас просто немає часу там вітати один одного, там кричати. Ми просто знаємо, що от ми збили перший, значить, треба збити другий, а за другим буде третій.
Speaker A
Пане Сергію, а от що для вас найскладніше під час перехоплення цілей? Найскладніше це у всіх екіпажів, всі, це будь то НВГ, чи то екіпажі перехоплювачів, найважливіше це ціль, найважливіше це знайти ціль, виявити її і знищити. Оце два завдання,
Speaker A
е-е, для всіх розрахунків екіпажів. Після знищення вони всі розуміють, що це вже, якщо ціль знищена, значить, чиєсь життя зберегли, зберегли чиєсь життя.
Speaker A
Так. Що допомагає залишатися уважними? Ну, скажемо так, е-е, втомлюються всі, тому що чергування, воно, як кажуть, 24/7.
Speaker A
Це постійна напруга, постійна втома, але ж всі розуміють, що на нас велика відповідальність зараз, тому що вся, е-е, територія України вже є під ударом у зв'язку з цими засобами повітряного нападу. Тому кожен по-різному. Хто каву, хто енергетик, все по-різному. Хтось
Speaker A
десь там, поки інші чергують, трошки перекимарив. Так от і борються. А бували такі дні, коли, е-е, хлопці не спали декілька діб?
Speaker A
Так, я думаю, досить часто, особливо під час масованих нальотів, коли інтенсивність роботи зберігається велика цілодобово, і вдень, і вночі, то дійсно бували і випадки, і масовані нальоти, які розтягувались на декілька днів, коли відпочивати просто, ну, не було часу взагалі. Там не те що
Speaker A
відпочивати, не було часу пообідати або повечеряти, тому що постійно якась робота, постійно щось летить, треба вилітати, шукати ціль та її знищувати.
Speaker A
Але, коли ти знищуєш, то ці відчуття, е-е, вони тобі дають додаткову, як би, мотивацію і дають додаткову силу і енергію, щоб далі це робити. Тобто, під час роботи нам навіть, можливо, десь трішки легше, коли ми постійно працюємо.
Speaker A
Потім вже, звичайно, коли все закінчується, то втома наганяє і вже достає дуже важко. Адреналін, адреналін.
Speaker A
Адреналін, да, дає нам можливість підтримувати себе в тонусі, а після роботи вже, да, там уже хтось залишається, чергує, спостерігає за обстановкою, решта там може трішечки відпочити десь від роботи, скажімо так.
Speaker A
Балу, а от де ви знаходите цю впевненість в собі? Рішення треба приймати негайно, декілька секунд і треба стріляти, треба збивати шахед. От як вдається зберегти цей спокій?
Speaker A
Спокій вдається зберегти через те, що ми майже всі місцеві і це наша земля. Багато хто має тут сім'ї, багатьох сім'я далі, куди летять шахеди далі.
Speaker A
Хлопці розуміють, що робота ця надзвичайно важлива і якщо вони зараз зіб'ють шахед, то їхня дитина спатиме спокійніше.
Speaker A
І хлопці зберігають залізну, скажімо так, руку, щоб не піддатися нервам і не зробити щось там пізніше або раніше.
Speaker A
Вірно я вас зрозуміла, що ви просто пам'ятаєте про своїх рідних і тому спокійні, ви знаєте, що на вас велика відповідальність.
Speaker A
Так, так. Ми пам'ятаємо і про своїх рідних, ми пам'ятаємо про те, що багато військовослужбовців, які зараз захищають нас на фронті, мають сім'ї тут. І в тому числі безпека їхніх сімей — це також наша відповідальність.
Speaker A
Давайте будемо говорити, як змінилася з часом ваша робота. От ми говоримо про нові виклики та взаємодію. От ми не будемо розкривати таємниць, а от чи змінилася за останній рік інтенсивність роботи ваших підрозділів?
Speaker A
Да, дуже змінилася. Кожен підрозділ зараз працює на межі, тому що у нас інтенсивність навіть зараз, коли ми тут знаходимося, у нас повітряна тривога.
Speaker A
І ворог нас атакує постійно. Буває там декілька 10-20 хвилин, да, поки немає повітряної тривоги, зараз знову запускає, тому інтенсивність дуже велика і хлопці працюють, і як сказав Балу, що чому працюють? Тому що адреналін, відповідальність.
Speaker A
Відповідальність за всіх мешканців України. А от чим реактивні шахеди від
Speaker A
Також вони підняли висоти, тобто звичайні шахеди летять трішки нижче, реактивні летять вище. А яка швидкість, на яку висоту можуть підійматися реактивні шахеди?
Speaker A
Ну, швидкість вони можуть розвивати досить велику, там від 500 км/год і більше. І більше?
Speaker A
Так. А підійматися вгору на яку відстань? по-різному, бачили і дуже високо, і дуже низько, тому сказати конкретно І все ж таки Росія постійно, от вона змінює тактику, а як вам доводиться пристосовуватися і чи вдається вам це зробити?
Speaker A
Вдається, звичайно, вдається. Вони міняли тактику завжди, тому що вони також хочуть нанести як можна більше нам ураження, а наша задача не дати допустити їм нанести це ураження.
Speaker A
Тому, звичайно, ми відразу намагаємося зрозуміти їхню тактику і протидіяти цій тактиці. Ну, ми таємниці не відкриваємо, однак, якщо пригадати вчорашній день, то вчора цілу добу йшов дощ.
Speaker A
От як знайти ціль у хмарах, у тумані, під час дощу, якщо от ми, знову ж таки, про таємниці ми не говоримо, а от про те, що ви можете розповісти?
Speaker A
Ну, насправді це дійсно дуже важко, тому що погода сильно впливає на нашу роботу. Але з урахуванням досвіду, якого ми набуваємо з кожним днем, Ми знаємо, як протидіяти під час поганої погоди, під час дощу, під час високої хмарності.
Speaker A
А як можна збивати Шахед, якщо ви його не бачите, а лише чуєте? Ну, ми ж його не бачимо до певного проміжку часу, а потім ми його знаходимо для того, щоб збити.
Speaker A
Тут же ж опять повертаємося на головніше виявлення. Якщо якийсь підрозділ його виявив і передав інформацію іншому підрозділу, що є і кудись направлене, він летить туди, то інший підрозділ вже є час підготуватися і зустріти його.
Speaker A
Чому важливо збивати Шахеди і дрони на підльоті до міста? Ну, це зрозуміло, тому що уламки падають. Навіть якщо ми його детонуємо в повітрі, уламки будуть падати на землю. Тому вони більше необхідність, це дійсно збивати їх в полях, в лісах,
Speaker A
в місцях, де людей немає і немає бути. Балу, я слухала ваше інтерв'ю, яке ви надавали журналістам Суспільного Чернігів, і там у тому інтерв'ю ви розповідали, що не ділите цілі на цілі на транзитні і ті, що йдуть на місто. Чому для вас це не
Speaker A
принципово? А яка різниця? Повітряна ціль заходить в нашу зону відповідальності. Наша задача її знищити.
Speaker A
Розділяти, куди вона летить, ну, не знаю. Мабуть, немає сенсу, тому що це повітряна ціль ворога, і її задача нанести ураження. Яка різниця, кому вона хоче нанести ураження, мешканцям Чернігівського району або, наприклад, Київського.
Speaker A
Якщо вона проходить по оснастці, ми маємо її знищити. Наша задача знищити повітряний засіб нападу.
Speaker A
Зрозуміло. Будь-якого будь-яка вона не є. З якими повітряними цілями вам найчастіше доводиться мати справу і що ускладнює їх перехоплення? До вас, до обох запитання.
Speaker A
Ну, напевно, зараз це безпілотні ударні, безпілотні по Гербера, Герань. А от розкажіть саме про ці БПЛА, в чому різниця?
Speaker A
Різниця в розмірах, скажімо так. А який розмір? То вони великі, прям великі. [сміх] А, є різниця в тому, що вони обидва небезпечні.
Speaker A
Це в будь-якому випадку. Там вага вибухівки, мабуть. Вона відрізняється, звичайно, так. Є більше, є менше, але навіть шахед іноді несе різну кількість вибухівки, тобто там вони вже міняють її, міняють конструкцію, додають більше вибухівки, тобто тут навіть не можна сказати точно, скільки шахед несе
Speaker A
вибухівки, конкретно, який летить прямо над нами зараз. Це якщо він уже впаде і да, не розірветься, тоді вже можна його побачити да?
Speaker A
визначать, скільки там було. Тобто гарантії такої немає, що. Немає. Зараз якщо взяти в порівнянні з 23-м роком, напевно, то там ще були так звані постишки летіли, для того, щоб виматати а, екіпажі ПВО, чи цей перехоплювач, а зараз немає гаранту в тому, що, скоріш
Speaker A
за все, це 100% всі несуть вибухівку. А от давайте повернемося до тієї ночі, і що це для вас означає, коли було збите, збито за ніч 21 безпілотник?
Speaker A
А от як екіпаж переживає таку добу? Це ж величезне, наскільки я розумію, навантаження, велика напруга.
Speaker A
Е, напруга була дійсно досить велика, але все починалося з вечора. Ворожі цілі заходили невеликими партіями, підходили до нашої зони відповідальності. Погода також досить тоді повпливала. Але я думаю, що треба пробувати, в першу чергу. Не спробуємо, не дізнаємося, що там за
Speaker A
погода в небі. І ми почали виявляти цілі, які проходили повз нас, відповідно, знищувати. Перша, друга третя четверта.
Speaker A
І вже там здавалося, що, ну, досить таки гарний результат ми дали. А потім була п'ята ціль, шоста, 10-та, 15-та.
Speaker A
Десь [сміх] там уже. Да. Перестали рахувати. Вже да, в один момент ми просто перестали рахувати, тому що вже було не до цього. Ми просто, наша задача, ми зрозуміли, що от ми відпрацювали ціль, але йде наступна, нам треба її також
Speaker A
відпрацювати. Відпрацювали наступну і йде ще одна. Тобто робота була дуже інтенсивна. Це дуже вплинуло і на фізичний стан, але моральний стан був на висоті, тому що ми розуміли, що ми зробили неймовірну роботу. Ми знищили досить багато повітряних цілей ворога, які рухались
Speaker A
вглиб нашої країни. І, звичайно, що емоції зашкалювали, особливо, коли вже в кінці роботи все закінчилося, подали відбій повітряної тривоги, ми просто сіли, передивилися свою роботу і зрозуміли, що це було щось неймовірне.
Speaker A
Пане Сергію, от наскільки важлива злагодженість в команді? І як це впливає на результат, на знищення безпілотників?
Speaker A
Злагодженість, конечно, безперечно надо. Кожен екіпаж, він підбирається [сопіння] морально, щоб психологічний стан друг до іншого підходив.
Speaker A
А як ви це розумієте? А це з часом, це не одразу, це з часом.
Speaker A
Командир підрозділу, він вивчає людину, яка приходить, як ми розмовляли о том, що це він може те те інше. І з часом вони самі собі, і командир на це виявляє, дивиться, чи можуть вони працювати. Якщо це екіпаж трьох, чотирьох чоловік або з п'яти, все
Speaker A
залежить, як це навчаємість проходить, як вони працюють. Бо і інколи в екіпажі добавляються люди, якісь там тільки зайшли, щоб побачив, як це працює, як чи підходить він до цього екіпажа. Вони, як ми з вами зараз повинні спілкуватися між
Speaker A
собою, щоб не було якихось там конфліктів, якихось там черв'ячочка, там, скажемо так. А бували такі моменти, коли ви, ну, змушені були трошки змінювати склад команди, тому що люди не розумілися між собою?
Speaker A
Ні, під час моєї служби ні. В мене такого не було. Десь одразу там, можливо, там, але нічого такого критичного не було. І зараз вони даже самі працюють і просять, щоб ми от були так.
Speaker A
Скільки часу потрібно, щоб опанувати такі знання? Насправді час тут важко також визначити, бо є профільне навчання, яке треба отримати базово, а потім ще залежить від того, наскільки людина сприймає інформацію по роботі, з якою буде працювати.
Speaker A
Тобто для того, щоб набути фаху, для того, щоб стати професіоналом своєї справи, на жаль, треба не місяць і не два. Треба набагато більше часу.
Speaker A
Ну, так а скільки, якщо не місяць і не два? Абсолютно по-різному. Хтось швидше сприймає інформацію, комусь треба менше часу, кому хтось може взяти на себе всю цю інформацію там за три місяці, умовно, а комусь треба більше.
Speaker A
Але це для того, щоб людина стала дійсно незамінною в своїй роботі. Тобто, щоб у наших глядачів YouTube-каналу Українське радіо Чернігів не виникало такої ілюзії, що от прийшли хлопці і одразу вони можуть знищити безпілотник. Та ні, так одразу не виходить.
Speaker A
пілота, який літає. Інші там водії, він уже, якщо він водій, то він водій. Ну, так, якщо він, у нього інші функції, звісно, я зрозуміла. Якщо він Балу каже іменно за пілота, за іменно пілота.
Speaker A
Пілотом не зразу становиться, як і на літак навчитися літати, правильно? А от які якості найважливіші для оператора зенітного дрона або кулеметника ППО? Що це за якості?
Speaker A
оператора це врівноваженість, спокій, твердість руки. Угу. Це найголовніше. Найголовніше це уважність. Тому що ціль треба виявити очима, по-перше.
Speaker A
І саме головне, щоб він був уважний. Не відволікався там, не щоб його не могло відволікти щось інше.
Speaker A
А ви і в мирний час теж були спокійною людиною, так? Так. Ну, принаймні моя сім'я каже, що я був спокійною людиною.
Speaker A
[сміх] [хекання] От все ж таки знову таки запитання до вас обох, чи може людина без військового досвіду опанувати вашу справу?
Speaker A
Звичайно може, тому що всі ми були раніше цивільними людьми. Ми всі прийшли в армію з цивільного життя, тому що так треба було.
Speaker A
І опановували вже цю всю науку тут по місцю. Що необхідно пройти такій людині перш ніж виконувати бойові завдання, пане Сергію? Ну.
Speaker A
Ну, спочатку у нас всі військовослужбовці проходять базову військову підготовку. Потім сход проходять злагодження, заходять в підрозділ, підрозділи ми вже визначаємо, на яку посаду ми його можемо залучити, де він буде більш корисніший.
Speaker A
І потім вже визначається і людина, а ну, як то кажем, людина зразу не зможе виконувати завдання бойові.
Speaker A
Спочатку воно пройде певний етап, місяць, два, три і потім ми вже будемо бачити, він сам навчиться, його побратими саме навчать.
Speaker A
Як це робити, що робити, де бути уважним, де бути спокійним, в такому плані. А от як у вашому підрозділі навчають новачків? Як досвідчені військові передають ці знання?
Speaker A
Вони заходять в екіпаж, там, де вже більш навчений особовий склад. І вони самі між собою спілкуючись, працюючи під час уже бойової роботи. І вони його навчають, десь коригують, десь підказують, тобто уже під сам час роботи бойової.
Speaker A
Бало, ви пам'ятаєте, коли ви вперше прийшли до своїх побратимів, які у вас були відчуття, страху не було?
Speaker A
Можливо не було там у голові думки, що Боже, а може ж бути дідівщина? Ні, такої думки взагалі не було.
Speaker A
Я знав, для чого я йду. І нас, я йшов добровільно, підписав контракт. І коли я прийшов підрозділ, то всі були контрактники.
Speaker A
Була взаємодопомога. Дуже велика. Всі друг другу допомагали. Не було там такого, що там я служу з 22-го, а ти прийшов пізніше, ти не такий. Ні, ми всі були однакові, тому що наша задача була одна.
Speaker A
А ділити, хто коли. Було трішки нелогічно. От дивляться наш нашу програму от цивільні люди і хтось думає, от хочу до них. Хочу бути разом з ними.
Speaker A
щось? Кожен з наших офіцерів я також пройшов і командиром взводу, я працював разом з екіпажами.
Speaker A
Тому. Під час бойової роботи немає такого, що у нас там командир або це там водій. Ні, всі ми чоловіки, чи це 20 років, це чи це 50 років. Повага вообще тим хлопцям, яким 20 років, бо це герої, скажем так,
Speaker A
хоча всі герої, хто застав на захист Батьківщини, там сім'ї, родини, рідних, всіх українців. Тому під час роботи всі рівні.
Speaker A
Немає такого. Є правда, хто надає команду на застосування тої чи іншої зброї, але в під час роботи вони всі нарівні.
Speaker A
Пане Сергію, все ж таки повернемося до мого запитання. Дивляться нас цивільні люди і хтось хоче вже зараз приєднатися.
Speaker A
До вас. Що необхідно знати, до кого звернутися, як діяти, який алгоритм дій? Звертатися це до військової частини, до кадрової роботи.
Speaker A
Там вони проведуть з ним бесіду, пригласять того чи іншого командира підрозділу. А якою буде ваша порада?
Speaker A
Порада. Не боятися. Так. Не боятися, нічого страшного немає там якоїсь дідівщини чи ще чогось. Ні. А.
Speaker A
Як то кажуть, разом ми переможемо. Так, ми працюємо, але нас би да- повинно бути більше щоб ті чи інші чоловіки могли а-а через добу відпочити, але хлопці може одну, другу, третю добу нести чергування. Тому чим більше нас буде, тим краще.
Speaker A
Що вас особисто мотивує щодня виходити на чергування і захищати українське, чернігівське небо? Ну, моя найголовніша мотивація - це зробити все, щоб вибухівка з неба не впала на землю.
Speaker A
Все, що в моїх силах, це моя мотивація, просто робити, щоб не допустити ураження нашої інфраструктури і найголовніше людей.
Speaker A
Моя мотивація - це зберегти життя людей. Найголовніша була, є і буде. Я з цією думкою йшов військо, я з цією думкою просинаюся кожного ранку, я з цією думкою йду на чергування і йду відповідно на чергування з цією думкою.
Speaker A
Для мене велика відповідальність в тому, я ж вже казав і ще скажу, я відчуваю відповідальність перед бійцями, які зараз безпосередньо на лінії бойового зіткнення, тому що їхні сім'ї живуть в тилу.
Speaker A
І дійсно, моя задача головна зробити так, щоб вони були спокійніші за свої сім'ї. Це моя робота, я її маю зробити.
Speaker A
Це моя мотивація. Всі так прийшли до війська. Мабуть, всі, ті, хто в 22-му, ті, хто в 14-му чи зараз йдуть до війська.
Speaker A
Це основна мотивація. А що би ви могли порадити тим цивільним людям, які з Telegram-каналів дивляться на те, що безпілотники, шахеды летять на Чернігів. От тим мамам, бабусям, дідусям, дітям, що робити, як, якою має бути їх поведінка?
Speaker A
А-а я рекомендував би все ж таки не нехтувати своєю безпекою, хоча б користуватися правилами двох стін. А-а в ідеалі це спускатися до укриттів.
Speaker A
Тому що, не дивлячись на те, що ми працюємо, працюємо цілодобово, на межі своїх сил та можливостей, може бути все.
Speaker A
Тому краще не нехтувати своєю безпекою, не сподіватися на когось, а сподіватися лише на себе.
Speaker A
Так, всі дорослі люди повинні розуміти, що в небі щось да впаде. Тому бережіть себе себе і бережіть рідних.
Speaker A
Ми зробимо все можливе, все, що від нас залежить, для того, щоб цього не допустити, щоб цього не сталося.
Speaker A
Але все ж таки треба нехтувати безпекою. Ну, а мені залишається дякувати гостям. Це заступнику командира роти з роботи з особовим складом кулеметної роти загону прикриття повітряного простору лейтенантові Сергієві Прокопенку та командирові батареї зенітних безпілотних авіаційних комплексів Балу. Сьогодні ми
Speaker A
почули, як працює протиповітряна оборона там, де від рішення залежить секунди, як людина без військового минулого може стати частиною цієї роботи. Ще раз нагадаю, що ви слухаєте Українське радіо Чернігів. Ну, і бережіть себе, не ігноруйте повітряні тривоги.
Speaker A
Дякую вам, що взяли участь у нашій програмі. Дякую вам.
Topics:ЧернігівППОзенітні БПЛАшахедиперехоплення дронівНаціональна гвардіяЧернігівщинаповітряна оборонавійськові інтерв'ю
