Speaker A
Шизофренія — один із найбільш стигматизованих психічних розладів. У світі з нею живуть більше 20 млн людей.
Інтерв'ю з Юліаною про життя з діагнозом шизофренія, подолання стигми та особистий досвід хвороби.
Key Takeaways
- Шизофренія — це не вирок, люди з цим діагнозом можуть жити повноцінним життям.
- Стигма і упередження значно ускладнюють життя хворих і потребують подолання через освіту та відкритий діалог.
- Особистий досвід допомагає краще зрозуміти реальність життя з психічними розладами.
- Підтримка родини і суспільства є важливою для стабілізації стану і якості життя.
- Відео наголошує на важливості поваги і чутливого ставлення до тем психічного здоров'я.
What the video covers
- Шизофренія є одним із найбільш стигматизованих психічних розладів, з яким живуть понад 20 млн людей у світі.
- Юліана розповідає про свій діагноз шизофренії, встановлений у 27 років після гострого психозу та року без лікування.
- Вона описує перші симптоми, які почали проявлятися ще в шкільні роки, а серйозні галюцинації з'явилися у 17 років на фоні вживання наркотиків.
- Юліана відкрито ділиться досвідом боротьби зі стигмою, упередженнями та складними життєвими обставинами, включно з конфліктами та судовими справами.
- Відео містить попередження про емоційно важкі теми, такі як галюцинації, маячні переконання, самоушкодження та психоактивні речовини.
- Вона пояснює, що шизофренія не позбавляє людину відповідальності за свої вчинки, і розповідає про підтримку від родини та суспільства.
- Юліана говорить про різні прояви хвороби, включно з галюцинаціями, вставними думками та ідеями параної.
- Вона підкреслює важливість розуміння і поваги до людей з психічними розладами для зменшення страхів і стигми.
- Відео також торкається теми ремісії та можливості жити повноцінним життям з діагнозом шизофренія.
- Юліана веде блоги у соцмережах, де відкрито розповідає про свій досвід, щоб допомогти іншим і підвищити обізнаність.
Chapters
- 00:00Вступ: стигма та поширеність шизофренії
- 02:17Рік без лікування та перший психоз
- 05:01Особистий інцидент і судова справа
- 07:18Відкритість у соцмережах і боротьба зі стигмою
- 09:21Прояви галюцинацій і вплив наркотиків
- 11:28Життя під час революції та перша госпіталізація
- 18:44Ремісія, підтримка та соціальна активність
- 25:32Вплив лікування та побічні ефекти
- 35:49Проблеми концентрації та повсякденне життя
- 41:17Підтримка родини та суспільства
Full Transcript — Download SRT & Markdown
Speaker A
І хоча це відносно рідкісний діагноз, більшість із нас знає про нього лише з фільмів або кримінальних новин. Через це складається хибне враження, що люди з шизофренією — це завжди небезпека або психіатричні лікарні. Але насправді ці люди навчаються, будують стосунки,
Speaker A
працюють на роботі і живуть поруч із нами. Саме тому я захотіла дати слово людині, яка не обирала цю хворобу, але яка погодилася розповісти про свій чесний досвід життя з нею. Не для того, щоб когось переконати чи виправдати, а
Speaker A
для того, щоб самим зрозуміти краще, яке це життя із діагнозом шизофренія, для того, щоб можливо зменшити стигму, страхи, якість упередження до цих людей через їх діагноз. Я дуже прошу поставитися із повагою до цієї розмови.
Speaker A
Дівчину звати Юліана. І попри те, що вона публікує самостійно про свій досвід відкрито в соціальних мережах, то все ж використовуйте інтерв'ю для висміювання або стигматизації чи не виривайте із контексту її слова. Попередження. У відео обговорюються галюцинації, маячні переконання, самоушкодження, дальні
Speaker A
думки, вживання психоактивних речовин та інші прояви психічного розладу. Для деяких людей ці теми можуть бути емоційно важкими або тригерними.
Speaker A
Доброго дня, мене звати Юліана. Мені 30 років, я живу з діагнозом шизофренія. А іноді лікарі кажуть, що це афективний розлад. А нещодавно була підозра ще на депресію, оскільки живу з дальніми думками, які періодично з'являються в моєму житті. Депресії
Speaker A
немає, як каже психіатр, але є шизофренія параноїдна. Я не знаю, чи це правильно казати параноїдна, тому що зараз прибрали цю класифікацію і зараз просто кажуть шизофренію. А скільки вам було років, коли ви дізналися про цей діагноз?
Speaker A
Про діагноз саме шизофренії я дізналася у 27 років. Це було три роки тому. У 23-му році я була госпіталізована в лікарню після дуже неприємного інциденту. Я була в стані психозу, була рік без лікування. Я потім розкажу, як це було.
Speaker A
А чому саме була рік без лікування? Але коли мене привезли в лікарню, я була в дуже поганому стані. Я думала, що маю суперсилу, що бачу майбутнє, що можу його поміняти.
Speaker A
І тоді, коли мені поставили діагноз, я просто подумала, що це нарешті все пояснює. Це було так. А який був, можливо, перший симптом, якщо це можна, да, визначити, що це конкретно симптом шизофренії, от який ви пам'ятаєте, можливо, це було задовго до того, як
Speaker A
встановили діагноз? Насправді я думаю, що прояви шизофренії почалися ще в молодшому шкільному віці. Я була відмінницею і перші роки мого навчання, чотири роки, перші, ні, три, перші роки я була круглою відмінницею.
Speaker A
А через якийсь час мама сказала, що мені лікарі, не лікарі, а вчителі кажуть, що я наче вперта і лінуюся і не хочу вчитися. Але я цього так не пам'ятаю. Я пам'ятаю, як намагалася робити все, що в моїх силах, але в мене не завжди
Speaker A
виходило. Тобто в четвертому класі я вже була з однією дев'яткою. [сміх] Якось так. А тому перші симптоми почалися саме з того, що мені було не так просто, як іншим дітям, вчитися, але такі серйозні симптоми прямо з галюцинаціями почалися в 17
Speaker A
років, коли я вживала наркотики. Але, ну, я насправді, ви можете це вставити в відео, я хочу просто максимально без цензури, щоб люди бачили мою перспективу в цій ситуації. Якщо вони дивляться, то їм цікаво, вони хочуть дізнатися більше. І це
Speaker A
найголовніше. І є люди, які не вживають, у яких маніфестується шизофренія. А є люди, у яких маніфестується шизофренія саме через наркотики. А-а, тобто чи було так у мене, я не знаю, тому що на той час у мене був саме травматичний
Speaker A
досвід, бо це було якраз під час першої революції на Майдані, не четвертого року, а 13-го. 13-14-го. Так, взимку я якраз мала першу маніфестацію моєї шизофренії, коли діагнозу ще не було, але вже було розуміння, що щось не так. Моїм батькам
Speaker A
стало тоді це зрозуміло, що в мене якісь відхилення. А от ми можемо поговорити про те, при яких обставинах і коли був встановлений діагноз, ви казали, що у вас був якийсь складний період у житті. От що це були за обставини? І, е,
Speaker A
звичайно, е, коли це відбулося, я потім, якщо вам захочеться, розкажу більш детальніше про саме цей інцидент, бо я зараз суджуся з людиною, а вона стверджує, що я сталкер і, ну, психопат, еротоман.
Speaker A
Взагалі дуже багато діагнозів вона на мене навішала, яких у мене немає. А той діагноз, що в мене є, він тебе не очищає від відповідальності.
Speaker A
Ти маєш відповідати за все. В той час, коли мене діагностували, коли мене госпіталізували з гострим психозом, я якраз прочитала те, що вона про мене написала. А-а, я тоді відкрито писала про свій стан. І оскільки приїхала в Лондон і в Лондоні
Speaker A
мені не було діагнозу, я не була лікувана, мене не лікували, я думала, що в мене діагнозу і немає. Я була в стані з, ну, в мене було таке розуміння, що було в минулому щось і що
Speaker A
мене намагалися примусово лікувати просто тому, що в мене якісь порхливі думки або суперсила, ну, щось таке. Писала про це відкрито в своєму блозі, у Фейсбуці. Я зараз веду блоги і у Фейсбуці, і в Інстаграмі. В мене є дуже багато про це
Speaker A
пишу. Якщо комусь цікаво, можете просто загуглити моє ім'я. Там Юліана Зайченко є, вийде. Вона написала, що я зваблюю одружених керівників, що я шкоджу дітям, що я маю психічні порушення, наркотичну залежність. Треба зазначити, що в той час у мене була стійка ремісія від залежності, бо я твереза вже майже 10 років від наркотиків.
Speaker A
І вона, знаючи, що це вразлива для мене тема, писала про це спеціально. Вона викривила все, що я писала, знаючи про мене, як людину, вже знаючи, що відбувається в моїй голові, вона писала спеціально, щоб мене зранити. І тоді,
Speaker A
коли мене госпіталізували, я якраз була в стані після цього [сопіння][хекання] відкриття, що про мене пишуть такі речі. Я була тоді в стані дуже сильної параної, бо я думала, що така людина, як вона, навряд чи буде писати без доказів щось на
Speaker A
онлайн-платформі. Тому я думала, що в неї є якісь докази, тобто що вона сфабрикувала докази і що вона зараз [сопіння] слідкує за мною і хоче якось зробити про мене якийсь сюжет на телебаченні, тому що вона щось десь
Speaker A
працювала на телебаченні чи щось таке і що вона хоче зробити проти мене якусь кампанію.
Speaker A
Було в мене така ідеація. Часто я чула про галюцинації. От чи були вони у вас і як вони в цілому проявляються?
Speaker A
Більше за все, які зараз в мене галюцинації, це оскільки я почала займатися трошечки вікрафт, тобто відьмацтвом.
Speaker A
Ну, по факту я бачила гекату. У мене більше, ну, геката — це богиня. Я бачила її, коли у мене була сильна депривація сну, коли я не спала дуже довгий час. Я бачила її в темній кімнаті, як вона наді мною, а я лежала в
Speaker A
ліжку, як вона наді мною розкинулася, водить руками. Таке. Набагато більше галюцинацій я бачила саме в час вживання наркотиків. Тобто я бачила велетенських павуків, прямо велетенських, розміром з кімнату. Він приходив в мою кімнату і сидів і хотів, щоб я
Speaker A
врятувала якусь дівчинку, у якої був закоханий хлопець, який мені подобався. Тобто я мала проявити альтруїзм. І, тобто, це зазвичай вони ще й голосові, так? Тобто ці персонажі, яких ви бачите, вони ще розмовляють з вами.
Speaker A
Так. А-а, павук сміявся дуже сильно, але в мене більше не голоси, а більше така типу телепатія.
Speaker A
В мене є ілюзія того, що я маю телепатичні зв'язки з людьми, про яких я щойно згадала, про людину. В мене враження, що вона прочитала мою думку про неї. Голоси також були, але більше вставні думки. Небо хтось мені вставляє думки. А коли це
Speaker A
відбувається, ви це усвідомлюєте, що це не справжність, що це не реальність, а це галюцинація?
Speaker A
Спочатку я думала, що в мене суперсила і наркотики просто допомагають мені активувати суперсили. Тому я дуже сильно боролася за своє право вживати ці наркотики.
Speaker A
Я дуже хотіла мати можливість рятувати своїх друзів. Це була моя перша спроба самогубства. Я про неї ро-
Speaker A
Я дуже хотіла мати можливість рятувати своїх друзів. Це бо в мене була перша перша моя спроба самогубства. Я про неї розкажу, якщо можна. Це дуже сензитивний контент, але мені треба було представити і придумати спосіб, як себе забрати, своє життя, щоб врятувати життя
Speaker A
хлопця, який мені подобався. Ну, я так кажу, подобався. Насправді, якщо б він мені просто подобався, я б не хотіла забрати своє життя, щоб його врятувати.
Speaker A
Тому, я думаю, в мене були сильні почуття до нього. Зараз ми з ним спілкуємося. Він мій хороший друг. Це було взимку саме 13-14го року. до госпіталізації. Тому десь десь в листопаді, мабуть, 13-го року.
Speaker A
Е-е я взяла ніж, була гола, я роздяглася, була гола, вийшла. Я просто була гола в той час, тому що я проводила якісь ритуали зі своєю суперсило.
Speaker A
І я роздяглася задовго до того, але я взяла ніж з кухні. вийшла на на в під'їзд, приставила його до серця і просто налетіла на стіну. Це те, що я пам'ятаю. Тобто я не знаю, чи це правильний, чи це вірний спогад, чи
Speaker A
справді було, але він ніби це реально відбувалося зі мною. Просто чому я думаю, що це може бути неправда, тому що ніж взагалі мене не скривдив.
Speaker A
Ні, ні царапини, нічого не було. Тобто просто він відлетів, впав на підлогу. Я тоді подумала, що мене врятував Бог і що це означає, що і Женя буде живий, і я можу бути жива. В той час були сильні галюцинації. Я
Speaker A
бачила фігури людей полупрозорі, як привиди. Вони ходили, щось дивилися за мною. І я думала, що це хтось з них астральна проекція. мого хлопця колишнього, який дивився на те, як я вживаю наркотики. Щось він, ну, не дуже хотів, щоб я їх вживала.
Speaker A
Павук також дуже хотів, щоб я не живала. Він був такий сент, тобто розумний павук. Він не те, що він просто був гігантський павук без нічого, він ще сміявся. Він, е, ну, так устрашаюче сміявся.
Speaker A
Я думала, що це астральна проекція якоїсь людини, яка скоріше за все зовнішньо приваблива, але в душі вона всередині огидна. Щось мені таке здавалося, що це якась астральна проєкція цієї людини і вона хоче заблокувати мою суперсилу, я маю не
Speaker A
вживати наркотики. Але мабуть цей мій мозок подавав таі такі такі сигнали, щоб я його йому не шкодила.
Speaker A
А чи проявлялися в ці галюцинації без вживання наркотиків? Тобто, коли ви були в тверезому стані?
Speaker A
Так. Так, я думаю, так. Але це більше було більше замість того, щоб чути демонів і їх копита, я чула янголів і їх крила.
Speaker A
Тобто галюцинації були, але вони не мали такого негативного впливу на мене. не було такого відчуття, що я сильно грішу і порушую закон якийсь божественний цимиками. І тому саме, я думаю, я бачила ті галюцинації, які більше сповіщали про те, що я на правильному шляху.
Speaker A
І ці галюцинації супроводжу супроводжувала зазвичай параноя. Так, тобто якщо параноїдальна шизофренія, це означає, що людині здається, що за нею постійно хтось стежить. Так, як, як вам тоді стало, ну, коли ми робили саме ці галюцинації, мені здавалося, що я в небезпеці і
Speaker A
здавалося, що буде війна. Ну, тобто, ну, не здавалося. Я, ну, бачила, що відбувається побачила як що роби робиться на Майдані, тому що люди вже почали наносити.
Speaker A
Я знала, що влада їх просто так не не відпустить. вже проросійська влада на нас давила і я бачила, що вони просто так вже їх не відпустять, що буде вже щось з ними скоєно.
Speaker A
І я була права. І саме через такі моменти мені не завжди здається, що я маю шизофренію. Іноді мені здається, що я маю якісь суперсили передбачені, тому що в мене або сильна інтуїція, або дедукція. І я дуже багато бачу і про
Speaker A
людей, що я не можу собі пояснити. Що насправді я б хотіла сказати, хотіла, щоб ви це не вирізали.
Speaker A
Ці галюцинації - це спосіб мого мозку донести мені ту інформацію, яку він не може донести. Так, як людина звичайно собі просто вибудовувала логічну цепочку. Типу ось ця людина робить так-то і так-то. Я це вже бачила. Це значить, що вона має нарцисичну
Speaker A
тенденцію. Це значить, що вона може завдати мені шкоди і робити те і те саме. Або я бачу, що відбувається те і те саме. Можливо, це означає, що буде війна. Я мені це приходить у вигляді голосу, в вигляді галюцинації, в вигляді
Speaker A
телепатії, в вигляді чогось іншого. Тобто, як звичайна людина, я не буду себе ідеалізувати, але я дуже розумна людина і тому я думаю, що мій мозок, я іноді намагаюся навіть перехитрити галюцинацію. Я пам'ятаю, коли в мене були галюцинації, які
Speaker A
говорили мою сім'ю, [сопіння] сказали взяти ножа. Це було в той самий день, коли перед тим, як мене госпіталізували, взяти ножа і піти свою сім'ю. Я така типу я собі думаю: "Ну хай він думає, що я йому повірила, але я типу ще більш психанута, ніж він
Speaker A
думає, тому я візьму віртуального ножа і типу, якщо я справді суперсильна, він вб'єж мою сім'ю". Да? А ну я не хотіла, я не вкладала сили вти свою сім'ю цим ножем. Я просто справді пішла і почала щось робити цим наче ножим. Але
Speaker A
це був, ну, просто отак от рук впіла. [зітхання][хекання] І я знала, що нічого з моєю сім'єю не станеться, але мені було цікаво, до чого ці голоси можуть довести людину. Бо сама тема божевільня, сама тема втрати зв'язку з реальністю мені було цікаво з дуже
Speaker A
малого віку. Я знала, що я нічого не не зроблю своїй сім'ї, тому що я не мала такого наміру. Ее і ось а тоді мене вже привезли до лікарні в перший раз 17 років.
Speaker A
А зараз ви Я відмічала свої 18 років я відмічала в лікарні. Угу. В Україні? Да. Ви на той момент були?
Speaker A
Угу. Ці стерео є оці стереотипи стосовно психіатричних лікарень в Україні, що це місце жахливе, з жахливими умовами. Ну, чи можете ви це підтвердити чи спростувати?
Speaker A
Стереотипи. Спростовувати я нічого не буду. Скоріше за все, ваше уявлення набагато лайтовіше, ніж те, що там відбувається насправді.
Speaker A
Особливо в пострадянських, там де лікарі, а лікарі там скільки їм років? Вони бачили СРСР. При СРСР їм було скільки то 30 років. І вони мають досвід і вони собі живуть і продовжують цю каральну психіатрію на живих людях.
Speaker A
те, що відбувається в лікарнях. Наприклад, я думала підстави підстроїтись, щоб в мене апендицит, щоб мене забрали з лікарні. Так, там було погане.
Speaker A
Я хотіла, мене випускали гуляти, я хотіла взяти ракушки, розбити їх і підсипати собі в кашу, щоб воно про прорвало мені апендицит і мене вивезли а лікувати. дуже боляче, що від людей відвертаються і вони залишаються в в цій ситуації, в цій лікарні на на о на
Speaker A
одинці з лікарями, які їх не вважають за людей, за медсестрами, які дозволяють собі а тикнути. Ну, тобто не сказати ти, а вживіт. От я бачила лікар вживіт просто тик. Це тому, що ти жереш конфети типу.
Speaker A
Ну і знаєте, умови, які не ідеальні, так, але фізичні умови, в яких знаходяться психічно хворі - це ще [сопіння] півбіди. Головне - це ставлення. Ставлення як не до людей. У мене був шанс порівняти з тим, що я в
Speaker A
Лондоні. І це набагато, ну, просто інший рівень. Інший рівень. Угу. Зараз ви знаходитеся в ста в стадії ремісії чи немає такого поняття, якщо людина хворіє на шизофренію, як ремісія?
Speaker A
Ремісія досяжно з ліками. Ремісія вона визнається, коли людина функціонує в суспільстві. У мене була був стан ремісії, але наразі можливо стало гірше через мій вік, тому що з віком, з віком пн плин таких захворювань він поться.
Speaker A
Раніше шизофренію називали деменцією для, як це, раннее слабоумія. Щось таке читала. Угу. Тому зараз я не в стані ремісії, зараз я в стані а діагностики.
Speaker A
Мені психіатр вчора сказала, що я в психотичному стані. Тобто щось, ну, я не можу сказати, що я в психозі, але людина, яка в психозі, не розуміє, що вона в психозі. Тому тут така ситуація, що Да.
Speaker A
А як зараз виглядає ваш побут із шизофренією? Чи можна сказати, що вам потрібна допомога сторонніх людей? Е, розкажіть трохи про це.
Speaker A
Ну, самостійно я живу нормально, але мені потрібна дуже комунікація. Комунікація, яка відбувається з підтримуючою а силою від людей, які проходять через те, що я або є рідними людьми, або є спеціалістами з ментального здоров'я.
Speaker A
які надають цю саму допомогу. Я зараз ходжу в Ciser тут в Лондоні в моєму Borл. Це як Ну, господи, е, це як в районі, в моєму районі.
Speaker A
Це є CIS-центр, де можна переходити і отримувати допомогу. Чи є у вас близькі люди, які попри попри встановлений діагноз продовжують дружбу і можливо у вас є стосунки?
Speaker A
Багато людей боїться взаємодіяти з людьми з шизофренією. Я стосовно цього багато читала і досліджувала. Можу сказати, що те, що я відчуваю, корелюється з тим, що показує наука. І наука показує, що люди з шизофренією, з іншими ментальними порушеннями, вони набагато частіше
Speaker A
статистично стають жертвами і злочину, ніж тими, хто порушує закон, хто когось кривдить, хто комусь завдає шкоди. Тому що людям, чому люди стають жертвами злочинів? Тому що їм ніхто не вірить. Це ее в копілочку добавився ще один страх, що зі мною щось станеться і мені ніхто
Speaker A
не повірить банально просто тому що, ну, що вона там знає, що вона розуміє. В неї шизофренія.
Speaker A
Шизофренія - це зазвичай генетичне зумовлене, так, захворювання. Е, чи є чи це дійсно так у вашу у вашій родині? Чи можливо хтось хворів на шизофренію?
Speaker A
Ні, в моїй родині ніяких психіатричних діагнозів не було. А така ситуація, що в мене можливо воно проявилося через якусь генетичну ситуацію. Ну, але більше за все схилення в тому, що я була враз у мене така теорія, що я була
Speaker A
просто вразлива емоційно дуже. А ті речі, що зі мною відбувалися, це і розбите серце, коли мій перший чоловік, ну, не чоловік, а хлопець, просто я так сформулювала, тому що це був перший чоловік, з якого в мене були інтимні
Speaker A
стосунки. Я думала, що з цього щось серйозне буде, але нічого не було. Мені розбили серце, а і почалась революція.
Speaker A
І я тоді якраз я три місяці тільки живала таки. А про е ось цільні думки. Це дуже, да, чутлива чутлива тема. Е-е, можна буду говорити, тому що це настільки важливо, щоб люди розуміли, що це я отримала не одну вже сертифікацію з
Speaker A
того, як запобігати самобству. І я активно спілкуюся з людьми, в яких єльна ідеація, тому що для мене це важливо.
Speaker A
Для мене важливо бути підтримкою, не зникати від цих людей, тому що вони іноді говорять речі, які вони не думають. отримую від цих стосунків набагато більше, ніж від поверхневих діалогів з 10тьма людьми, які мене спитають: "Яка погода?" Я їм відповів,
Speaker A
що чудово. Або з рідними, або з колишніми колегами, які розуміють, в якому я стані і що зі мною також варто спілкуватися з урахуванням того, що я вразлива людина. Це я не не вимагаю для себе якогось особливого ставлення.
Speaker A
Просто насправді з кожною людиною варто спілкуватися з урахуванням того, що це людина. А от ви публічно розповідаєте про свій діагноз. Я якраз натрапила на ваш трет і в Інстаграмі я бачила. Е ви якраз для цього і розповідаєте про своє
Speaker A
захворювання для того, щоб підтримати інших людей, для того, щоб отримати підтримку самостійно. Так, звичайно, для мене дуже важливо, щоб люди, які проходять через це, розуміли, що це не означає, що з ними все вже вирішено і що вони все життя проведуть в
Speaker A
лікарні. Це те, чим мене залякує залякує зараз оця жінка. Просто є люди, які будуть коїти зло. І мене, наприклад, дуже ранить, коли якась людина зробила річ неадекватну, але в неї немає діагнозу. І про неї кажуть: "Ото він больний на голову". І я, як людина, в
Speaker A
якої є психіатрична Діана, скажу: "Я з ним нічого не маю спільного. Я в житті не зробила такого". Людина, яка робить зло, не обов'язково є має порушення.
Speaker A
Мене дуже зранює, коли так кажуть, тому що я розумію, що Але я веду соціальну активність саме для того, щоб прибрати стигму, саме для того, щоб не було такого. не казали псіх, не казали, що ти такий-то, такий-то. Якщо людина зробила
Speaker A
щось погане, одразу, щоб не було думок, а мабуть, в неї ментальні порушення. Це настільки статистично низька можливість, що людині ментальне порушення, якщо вона щось таке робить, то це, ну, я хочу, щоб люди розуміли, що люди з психічними порушеннями є люди, в яких є хвороба.
Speaker A
Наприклад, що я недавно, ну, мабуть, не недавно, мабуть, це було рік тому, восени це було цієї осені.
Speaker A
А коли зробив людина з шизофренією вбив Ірину Заруцьку, я тоді робила на в інтернеті тейк такий: "А що, якщо б в нього був діабет на шизофренії? Ви блина з діабетом вбила Ірину Заруцьку". Ні, ви б сфокусувалися на тому, що скоєно
Speaker A
жахливий злочин. Я це не виправдовую. Це абсолютно не має відбуватися. Але це відбулося не через те, що в нього шизофренія, а через те, що він мав злий намір зробити їй шкоду. І це скоріше за все це акт феміциду, а не
Speaker A
загроза від людей шизофренієї. А які найдурніші такі там міфи ви чули про шизофренію? Ну, насправді, що було, коли я активно відповідала на коментарі під своїм постом в Фейсбуці, мені писали: "В тебе нема шизофренії? Люди з шизофренією не мають цієї рефлексії. Вони не можуть
Speaker A
знати, що в них шизофренія. Ти це використовуєш, щоб пропіаритися або там ще щось". А-а, я настільки відкрито пишу про свій травматичний досвід, що мені часто пишуть такі речі, що типу: "А як би ця людина, про яку ви пишете,
Speaker A
поставилася, що ви так відкрито пишете про її травматич?" Я я ця людина, я можу це написати. Це мій досвід і він потрібен для того, щоб люди могли говорити про це відкрито.
Speaker A
Найдурніше, що є, це то, що я не можу усвідомлювати своє захворювання, якщо воно в мене є. Чому? Якщо я в стійкій ремісії, якщо а вона в мене була, в мене ще в січні була стійка ремісія. Так, міфи, що шизофреніки небезпечні, в них
Speaker A
немає саморефлексії. А-а, і також, [сопіння] що мені не подобається, це коли не моя історія, але а ще одна блогерка, вона сиділа в лікарні, читала книжку, до неї підходить медсестра і питає: "Що читаєш?" Вона відповідає: "Кавку". А медсестра така розпливається в посмішці:
Speaker A
"Кречневую кавку". Це, до речі, правда і про пацієнтів з деменцією. Я бачила, працювала в була на прородному періоді в будинку для для стареньких людей з деменцією.
Speaker A
До них ставлення як до інфантильних людей, але це неправда. Вони мають дуже велику дуже великий життєвий досвід за своїми плечима. Я думаю, я думаю, що якби в мене було таке, я хотіла, щоб до мене ставилося як дорослої людини, як не
Speaker A
дитини, яка нічого не може, яка не є осудною. Так, ну, ну, ну, як це?
Speaker A
А ви працюєте зараз, якщо, ну, там, якщо можна поговорити про таке особисте, чи є якісь обмеження стосовно роботи? Е, ну, можливо, можливо не всюди, наприклад, беруть, так? Чи є якісь упередження?
Speaker A
Дова тема, але наразі я self-employed, самозайнята людина. Я малюю картини, я пишу книжку і я ходжу, а для Служби охорони здоров'я Британії ходжу, роблю контрактні роботи. Тобто це відбувається за попередньою домовленістю. Я можу прийти. І, наприклад, щось одного з
Speaker A
того, що я робила, це від я, е, приймала участь в воркшопі для створення бренду, щоб я що допомагає жінкам, які пережили сексуатиством. Ми зараз цим займаємось. Також я приймала участь в вирішенні того, яка людина буде найнята на роботу психіатра. Тобто це
Speaker A
називається informal panel, тобто інформальна панель, на на на під час якої е-е люди з відхиленнями, ну так не називається люди зхилення, ні, називається сервісю user, тобто це користувач сервісу. А сервіс юзери, вони приходять і приймають рішення, чи подобається їм ця людина, чи хотіли б
Speaker A
ви, щоб ця людина а лікувала вас або ваших близьких. Тобто прислухаються, дослухаються. Тут в Британії набагато краще ставлення до людей з ментальними порушеннями. Я тут, ну, мені набагато краще, ніж могло б бути, але з працевлаштуванням, там, де в мене
Speaker A
є досвід, в мене дуже великі проблеми з тим, що ото я на кухні, я працювала на кухні два роки, але два мої останні роботодавці в своїх причинах мого звільнення вказали те, що я повільна.
Speaker A
Ну, я банально не справляюся зі своїми задачами. Я не знаю, з чим це пов'язано, але я знаю, що я лікуюся і роблю все, що від мене залежить. Я дуже відповідаю. В мене є до сих пір контакти з людьми, які зі
Speaker A
мною спілкувалися під час моєї роботи ще в Україні. Вони можуть вручатися за те, що я відповідальний працівник, що я можу бути справжньою трудовою конякою.
Speaker A
Але тут в Лондоні такого немає. І тут за освітою у мене не вища освіта, але в мене є сертифікація проектного менеджера. Я зараз працюю волонтером в Балакуні. Це жіночка з Нової Зеландії створила фонд допомоги людям вивчити англійську, українцям.
Speaker A
От. І це безкоштовна абсолютна ініціатива. І я там волонтер, проєктний менеджер. Якраз в мене дуже багато активності, яку я роблю, але я отримую допомогу фінансову від батька і отримую фінансову допомогу від держави.
Speaker A
Це та мі мо мій мій рівень доходу. Ще також я продаю картини, в мене є трошки доходу з цього. Є в мене дохід ще від Служби охорони здоров'я Британії, коли я роблю цю контрактну роботу з [сопіння] е інтерв'ю або з воркшоуми. Таке стосовно
Speaker A
працевлаштування. мають бути певні роботи, які предназначені для того, щоб людина з певними можливостями, ну, тобто в мене є креативне мислення, так, в мене є якісь свої інші таланти, де я можу проявитися.
Speaker A
І робота має бути підлаштована під людей, в яких є порушення. Тому що, а, так як саме ми зробили підлаштування для людей, у яких є вади порушення зору, е, для незрячих людей встановлено звуковий сигнал, коли переходиться дорогу. Ми не можемо вимагати від
Speaker A
незрячої людини, щоб вона бачила, як інші. Ні, ми маємо підлаштувати систему. Зараз я займаюся ініціативою. Це мій бізнес, а-а, мій фонд, не фонд, благодійна організація громадська.
Speaker A
А, Back to Inclusion. Я хочу змінити Україну з тим, що я вивчила в Лондоні тут про те, як це робиться тут. Я хочу принести цей досвід в Україну, щоб тут було краще людям. У нас буде безліч ветеранів з ампутаціями.
Speaker A
В нас буде безліч простих цивільних ветеранів з ПТСР. Це люди, які мають і галюцинації, і голоси, і все, що завгодно. І це люди, які не хочуть, щоб до них ставилися як до небезпечних. Це неприпустимо, коли ми чуємо розмову про
Speaker A
ветеранів, так, які ось вони прийдуть, їм дадуть зброю, вони будуть ходити всіх вбивати. Да, заткніться. Я не можу це слухати, тому що це ветерани, які зараз рятують наше життя.
Speaker A
А чи я не задала це запитання, чи було у вас таке бажання кинути лікування і чи вважали ви, що воно, наприклад, вам не потрібно?
Speaker A
Зараз цього немає, але колись я вважала, що воно мені не потрібно. В мене було багато побочок, одна з яких - це набір ваги. Я, як молода, гарна жінка, я не можу собі уявити, не могти це контролювати. Я знаю, що це
Speaker A
реальність для багатьох людей, але мені б хотілося мати над цим контроль і мати можливість виглядати так, як я хочу.
Speaker A
Але більше за все, мені здавалося, що це пригнічує мої суперздібності. [сміх] [хекання] І тут, на жаль, нічого не можна сказати. Я думала, що я маю суперздібності і що я дуже розумна, надрозумна прямо, як що я можу керувати бізнесом, що я можу те без досвіду, без
Speaker A
без освіти. Е, це справді так. Це була ілюзія грандіозності. Ремісія без ремісія від шизофренії без медикаментозного втручання не є можливою. Вона не вважається можливою. І ніхто не ну ніхто не не зробить цього. А я це розумію. Я приймаю терапію
Speaker A
ісправно. Ну і це і справно, це росизм. Дуже підтримуючу терапію я собі знайшла наразі. Лікування в мене в вигляді ін'єкцій, тобто зараз мені будуть її скоріше за все міняти, але наразі мені мене все влаштовує, якби от я не була
Speaker A
повільна надто. Розповісти якраз про тей про той рік, що я була без лікування. Якщо вам це цікаво, то я була на лікуванні ще в Україні.
Speaker A
Мені в мене був психіатр, який давав мені ліки, але діагнозу в мене не було. Офіційно не стояло діагнозу. Тому коли я приїхала з з повномасштабним втомленням в Лондон, я як законопослушна людина, я не приймала ліки, які мені не прописані.
Speaker A
Так. Е-е, а психіатр в Лондоні сказав: "Діагнозу немає. Ось вам піголки надійний, типу живіть собі". Ну, я думаю, в мене нічого нема, все в порядку, все хорошо. А, але почалась почалися дуже сильні відхилення. Це було проявлялося в моїй роботі. Я не могла,
Speaker A
ну, тобто була я мала зробити простий таск. Це заповнення інтерв'ю. Не інтерв'ю, заповнення сівішки. Е, там була резюме людини. Я мала заповнити це резюме, перекласти з його файл в базу. Я це робила три години, тому що я не могла
Speaker A
просто банально не могла сфокусуватися. Я відволікалася, я думала про одне, про те, про інше, поверталася. Одне, про те, про інше поверталася. І а на це в мене пішло три години, можливо, навіть більше. А і так постійно. І я постійно губилася в метро,
Speaker A
тому що я їздила на нетворкінг івенти. Я постійно губилася в метро, тому що я проїжджала одну станцію, виходила, садилася в потяг, проїжджала одну станцію і я не могла вийти на тій станції, на якій треба вийти, тому що я
Speaker A
була розфокусована. Я вибилася в метро, тому що в метро в Лондоні і без шизофренії можна загубитися там 10 гілок по 20 станцій на кожний. Без лікування я була рік.
Speaker A
І я пам'ятаю, як я намагалася працювати. Я в той час я вчилася в університеті якось, я не знаю, як була безхатьком.
Speaker A
Жила в притулку там в з 10 вечора до 7ї ранку я спала в притулку в сидячому положенні, бо в притулках тільки так сплять. йшла на на в навчання, потім поверталася, йшла на роботу і там на роботі я працювала клінером. Я могла
Speaker A
отак три години драїти стіну. І я намагалася витерти щось, а воно тільки розмазувалося. І я я не не контролювала, не мала жодного контролю над процесом. Мені вдавалося себе якось підтримувати. Типу це пройде, це тому що вона мене ментально атакує.
Speaker A
Тому що вона хоче, щоб мене не було, хоче, щоб я померла, але я це переможу. Але насправді це було через те, що в мене набуло лікування. І я, на жаль, нічого не могла з цим робити. Я просто могла
Speaker A
годинами робити те, що люди роблять за 15 хвилин. Ну, мене звільнили з тою роботи також, до речі, але дуже культурно, дуже акуратно, без всяких проблем. І тоді мені не було так від цього боляче, тому що я мала ілюзію, що побудую величезну
Speaker A
імперію. Я тоді вчила бізнес в університеті. От і мені сказали, що я з шизофренією поки що не можу вчитися, але зараз я вже буду поступати. В цьому році я хочу поступити на бізнес в коледж. Не в університет вже, а в коледж, тому що це
Speaker A
буде трошки простіше. Але я дуже хочу, щоб в мене це вийшло. У вас зараз є людина, яка вас підтримує, як родина спілкуєтеся? Чи є у вас ось ця підтримка?
Speaker A
Дуже багато підтримує мене батько. Він небагатословний, він більше підтримує діями. І цьому проявилося навіть те в тому, що він дає мені гроші зараз. Мені 30 років, мені так ганебно, що я в 30 років вимагаю фінансової підтримки від батьків. Але
Speaker A
це, на жаль, так. І я цього не хочу. А, але це відбувається. І, на жаль, наразі в мене немає можливості сказати, що це не не завжди. Я дуже хочу, щоб в мене була можливість самостійно заробляти гроші, але я не знаю, чи це можливо. Дякую, що
Speaker A
ви погодилися розповісти свою історію. Е, я сподіваюся, що для когось це відео буде підтримуючим.
Speaker A
Я теж дуже на це сподіваюся. Це дуже буде добре. Хотілося б так дуже швиденько сказати, що контенту є, але він стигматизуючий. Він подається на рівні кримінальних новин. Оте, як новини з Іриною Заруцькою. Що таке? Шизофренік стовхнув когось під потяг. Шизофренік
Speaker A
вбив там українку. І це подається в такому ключі, в якому воно не має подаватися. І це не має бути, ну, перше, medical information, медицинська інформація про пацієнта, вона зазвичай конфіденційна, і це, можливо, йому б не хотілося, щоб протиправ нього це знали.
Speaker A
А по-друге, люди, які відбувають покарання, вони теж не мають бути стигматизовані. Дуже багато людей, які приймають рішення робити погані речі, їм не буде за це ніякої кримінальної відповідальності. Є люди без діагнозів, які яким вдається уходити від діагнозів нарцисичного
Speaker A
розладу особистості, псих психопатичного а розладу особистості. І це люди, які такі як Епштейн, такі як Дональд Трамп, скоріше за все. Я не знаю, а ви розумієте, про що я кажу? І це люди, які виходять з цього. І вони виходять саме
Speaker A
за за те, що через те, що існують уявлення хидні про людей шизофрені, що він не може керувати бізнесом, наприклад, або не може підтримувати розмову, або комунікувати, або виховувати дитину. Це то, що я дуже хочу сама. Люди думають, що це
Speaker A
неможливо. І тому, коли вони бачать Епштейна, який керує бізнесом, щось там вони роблять, вони думають: "Ні, з ним все в порядку".
Speaker A
І, на жаль, люди виходять з химоз води саме через ці уявлення хибні про шизофреніків, про психопатів, я не знаю.
Speaker A
Це така тема дуже вразлива для мене, бо я не знаю, я діагностувати людину, я не буду цього робити, але я знаю, що люди, які хочуть скривдити, вони будуть кривдити, а люди, в яких є психічні порушення, вони хочуть просто бути
Speaker A
нормальними. Це
Topics:шизофреніяпсихічні розладистигмапсихозгалюцинаціїпсихічне здоров'яособистий досвідпсихіатріяпсихоактивні речовиниремісія
![[Вебінар] Вправи на розвиток психічних процесів дітей 4… — Transcript](https://i.ytimg.com/vi/AIzBcJeqEss/maxresdefault.jpg)
