Хто ловить золоту рибку у каламутних водах окупованого Криму

СРТМ-К "Пунгер" на прийомі. Риба є? Риба є!

Риба біля берегів Криму справді є, але не у всіх і не для всіх. І з кожним днем її все менше.

За 10 років російської окупації Кримської автономії обсяги вилову риби та інших біоресурсів знизились втричі: від 15,5 тисяч тонн у 2014 до 4,7 тисяч тонн.

Це дані окупаційного Міністерства сільського господарства Криму.

А от окупаційний уряд Севастополя тріумфально повідомляв, що компанії з його рибопромислового кластеру добудуть більше 20 тисяч тонн морепродуктів.

Ці більш як 20 тисяч тонн, щоб ви розуміли, це більше половини всієї риби, креветок, крапанів і всього іншого, що добувається в Чорноморсько-Азовському басейні.

Тобто усіма рибопромисловцями Кримського півострова, Краснодарського краю Росії і окупованих частин Херсонщини та Запоріжчини.

А половина усього улову Севастопольських рибалок – це результат промислу лише однієї компанії, її назва Golden Fish, Золота рибка.

Насправді ж ми побачили цілий клубок пов'язаних компаній Севастопольських та Кримських колаборантів, які ведуть незаконний промисел в українських водах, не маючи дозволу українського уряду.

Тож їхні власники мають усі шанси на кримінальні провадження, а їхні траулери потрапити до санкційних списків і під арешт.

Вітаю, мене звати Наталя Кокоріна і це чергове розслідування Кримського центру журналістських розслідувань.

Підпишіться на наш канал, якщо ви й досі ще чомусь це не зробили, пишіть коментарі і повідомляйте важливу інформацію.

Попри те, що Севастопольські рибопромисловці на першому місці у змаганні із порушення законів України, почнемо із окупованої автономної Республіки Крим.

Тут все на порядок менше, але у трійці лідерів є цікаві для слідства і застосування санкцій фігуранти.

За даними російських аналітичних сервісів, лідером за отриманими доходами від рибодобувної діяльності є Сімферопольська морська компанія Транс-Сервіс.

Це клон української однойменної товки, точніше її подвійний клон, бо в російській юрисдикції були зареєстровані дві юрособи з такою назвою, але із різницею в написанні слів Транс-Сервіс.

Та компанія, де вони пишуться разом, збанкрутіла і вже ліквідована, а та, що через дефіс, очолює хіт-парад Кримських колаборантів рибопромисловців.

Спільний у обох компаній засновник, громадянин України Киселюк Юрій Георгійович, у 1998 році він балотувався до Верховної Ради за списком партії Союз, нині вже покійного Лева Миримського.

Місцем роботи вказував посаду заступника генерального директора корпорації Імперія, що також належала Миримському.

Коли він обрався народним депутатом, Киселюк став його помічником на громадських засадах, продовжуючи працювати в компаніях Миримського.

В нашій історії Киселюк цікавий ще й тим, що є бізнес-партнером Севастопольця Григорія Телебея, власника тієї самої Золотої рибки, компанії Golden Fish, до якої скоро дійдемо.

Мої знайомі давно знають мене і як моє життя склалось, і знають, що моя доля - Росія. Америка - моя перша Батьківщина, я люблю Америку.

Про віру і бізнес із Марією Бутовою, російською шпигункою і депутаткою Держдуми розмовляє Роберт Харві Стабблбайн, американець із Бостона, який живе в Росії вже більше 30 років.

Починав бізнес разом із майбутнім засновником Яндекса Аркадієм Воложем, володіє десятком російських компаній, чотири з яких зареєстровані в окупованому Криму.

Це ферми з вирощування устриць, креветок і мідій. Ферму компанії Кримські морепродукти на озері Донузлав називають найбільшою в Росії з вирощування устриць.

Якими росіяни ласують в ресторанах Москви та інших міст. Площа цієї ферми 150 гектарів, на більш ніж 40 лініях вирощують 5 мільйонів устриць.

Попри санкції, мальки устриць і креветок, а також техніка і обладнання доставляються в окупований Крим з країн Євросоюзу.

Зараз ми перебуваємо на устричному судні, ми його називаємо остербот.

Він виготовлений у Франції на замовлення спеціально під наші цілі.

Устричний спат приходить до нас із Франції розміром не більше нігтя.

Зараз ми бачимо спат, що прийшов із Франції 2 місяця тому.

Інша фірма Стабблбайна, зареєстрована в Ялті, Руська Чорноморська компанія Кримські морепродукти, отримала в оренду на чверть століття дві морські ділянки площею 209 гектарів в акваторії селища Кацевелі.

Мали вирощувати мідії, однак діяльність фактично не велась, і восени 2024 року договори оренди були розірвані через суд.

Севастопольський флот - основа видобутку Азово-Чорноморського рибогосподарського басейну.

Судна, які видобувають рибу, здійснюють її переробку в районах промислу, у морі.

Видобуток у нас ведеться цілий рік нашим флотом.

Добуваємо ми такі риби як хамса чорноморська, а зараз іде путина чорноморської кількі.

Євгеній Пєлєвін у перші роки окупації був чиновником, заступником начальника Азово-Чорноморського теруправління Росриболовства і пишався тим, як швидко вдалося загнати Кримських рибалок в юридичне поле Росії.

Проведено колосальну роботу по інтеграції рибогосподарського комплексу в російську правову систему.

Однак росіяни чомусь не оцінили старання колаборанта і він пішов у бізнес.

Сімферопольська компанія Пєлєвіна ЮгРибРесурс хоч і тримається у регіональному топі рибопромисловців, не має фінансової стабільності.

Одні з найвищих серед Кримських рибалок доходи не покривають видатки.

Краща ситуація у іншого активу Пєлєвіна, рибної компанії Юга, виручка якої зростає і дає прибуток.

Щоправда, у кінці 2024 року ця Севастопольська компанія змінила юридичну адресу на столицю Дагестану.

А сам Пєлєвін продовжує очолювати асоціацію підприємств рибної галузі Кримського півострова.

Варто знати, що доходи Кримських і Севастопольських компаній, що займаються морським промислом риби та інших біоресурсів, різняться на порядок.

Тобто, якщо найбільш успішні Кримські рибалки мають виручку до 30-40 мільйонів рублів на рік, то Севастопольські передовики до 300-400 мільйонів.

Якщо порівняти субсидії, які надаються рибопромисловцям із федерального та місцевого бюджетів, то рахунок також буде на користь Севастопольців.

Щоправда, уряд РФ усе робить для того, аби рибалок урівняти.

З 2030 року усі цивільні судна, старші 40 років, втратять право заходу у порти Росії та окупованих нею територій.

А риболовецький флот на півострові, що в невеликих рибальських артілях, що у великих компаніях, увесь вже давно переступив цю планку.

Тож останні місяці по всьому Азово-Чорноморському басейну стоїть плач і лунають заклики до Москви не тупити галузь, яка і так страждає через СВО.

Аналітичну статтю про погибель рибопромислової галузі в окупованому Криму незабаром читайте на сайті Центру журналістських розслідувань.

А ми повертаємося до найжирніших колаборантів рибалок і починаємо з Золотої рибки.

2015 рік, перший Всеросійський форум з продовольчої безпеки.

На панельному засіданні, в якому беруть участь голова уряду Дмитрій Медведєв і міністр сільського господарства Олександр Ткачов, виступає Григорій Телебей.

Власник Севастопольської компанії Golden Fish просить про субсидії, аби конкурувати із Краснодарцями.

Ткачов навіть не приховує сміх.

Доставка риби із Севастополя до Москви обходиться у 100 тис. рублів.

З Краснодарського краю - 45 тис.

Ось такі проблеми.

Рибалки Севастополя та Криму готові виконувати продовольчу програму за підтримки держави.

З того ж року Григорій Телебей стає членом Громадської ради Федерального агентства з рибальства Росриболовства.

Його російські компанії - клони українських юросіб, а флот із чотирьох траулерів і ТОВ Golden Fish забезпечують половину усього видобутку риби в Севастополі.

Передісторія підприємства була така, що я все життя працював у морі, в об'єднанні "Атлантика", з 1976 року, ось 49 років цього року, як я вперше вийшов у море.

Підприємство починалось з маленьких суден, ми потихеньку почали рости і ось у нас 4 судна, на яких ви сьогодні знаходитесь.

Виручка Golden Fish у 2024 році становила майже 350 мільйонів рублів і буде ще більшою за результатами минулого року.

Рекордними для регіону є не лише доходи компанії Телебея, а й суми допомоги, яку вона отримає у вигляді грантів та субсидій з федерального бюджету та департаментів Севастопольського окупаційного уряду.

З 2019 року саме ця сума переважила за 436 мільйонів рублів, що дозволяє тримати на плаву старі судна і отримувати фахівців.

Лобіює інтереси компанії і заступник директора Валерій Сивочуб, який з 2014 року є незмінним головою Асоціації рибопромисловців Севастополя і Криму.

Щотижневе спілкування, дуже складні питання, але головне - результат.

Підтримка надається, 2025 року її вдалося збільшити.

У Севастопольській пресі зустрічаємо інформацію, що Сивочуб також був заступником директора іншої успішної компанії, що займається морським рибальством і продажем риби, ДКЛ-Продукт.

Вона належить непублічному Севастопольцю Кирилу Літвінцеву і має два судна і нарощує доходи та прибуток, в тому числі за рахунок експорту в країни та йожного союзу.

Компанія займається промисловим рибальством.

Після придбання "ДКЛ-Продукт" першого пароплава, у нас з'явився попит на нашу продукцію і клієнти за межами Росії.

Компанія збільшила обороти реалізації на Білорусь, на Митний союз.

У 2022 році компанія також намагалась пробитися на ринок Узбекистану, де нібито було домовлено про поставки великих обсягів кількі на комбікорм для птиці.

А також запуск мережі рибних фаст-фудів.

Результат невідомий.

Golden Fish та ДКЛ-Продукт об'єднує не тільки членство у кластері рибопромисловців, створеного окупаційним урядом.

Разом із вже знайомою нам морською компанією Транс-Сервіс Юрія Киселюка, фірми Телебея і Літвінцева утворили холдинг Морські компанії.

Холдинг не оформлений як юридична особа.

Це умовна група компаній, що характерно, прямих конкурентів.

Втім, цілком логічно буде припустити, що Севастопольці об'єднались, аби конкурувати із рибопромисловцями з іншого боку Керченської протоки.

Тобто з російськими, які усі роки окупації отримали преференції і в розподілі квот на вилов риби і завдяки підтримці екс-губернатора Кубані, колишнього міністра сільського господарства Олександра Ткачова.

Який врешті і сам встиг стати рибопромисловцем, пов'язані з ним компанії на Кубані розводять осетрів, а на Камчатці ловлять дорогі краби і нерпу.

В Азово-Чорноморському басейні конкуренція йде за рибу дешеву, чорноморську кільку і хамсу, тюльку, ставридку і азовський бичок, яких з кожним роком війни Росії проти України стає все менше.

А в Крим заходять російські зайди.

Одна з них, що займає третю сходинку у топі доходів Севастопольських рибопромисловців, компанія Морской Колокол.

За липень-вересень 2024 року у ній тричі змінився засновник.

Причому всі були пов'язані і навіть прізвище останнього.

Це 36-річна Катерина Банчук з Калінінграда, яка повернула прізвище батька Нечай.

Разом із сестрою Христиною вона ділить спадщину батька, відомого рибопромисловця Ніколая Нечая, який помер у 2021 році.

Його іменем доньки назвали модернізований траулер.

Група компаній Марфіш, що належить сестрам Нечай, один з лідерів рибної промисловості Північно-Західного федерального округу.

Сукупна виручка за 2024 рік компанії групи перевищила 2 мільярди рублів.

І в той час, коли Кримські рибалки з жахом очікують 2030 року, коли старі судна не можна буде виводити в море, Марфіш замовила будівництво чотирьох нових траулерів.

Якщо говорити про групу компаній "Марфіш", то це 16 суден.

Ми працюємо не тільки на Балтиці, у нас є флот і на Каспії, і в Чорному морі, і по сезону звідси, з південної частини Балтійського моря судна ходять на північ.

У Фінську затоку, там добуваємо кільку і салаку.

Компанія досить розповсюджена на просторах Росії.

З таким конкурентом навіть суперуспішний Golden Fish не може тягатись.

Продовження розповіді про те, як Росія вбиває рибну промисловість Криму і Севастополя на сайті Центру журналістських розслідувань.

Підпишіться на наші сторінки в соцмережах, аби не пропустити важливий контент.

До зустрічі.