Speaker A
Проект створено в партнерстві з фундацією Змін.
Історія картини Миколи Пимоненка «Великодня утреня», її значення та доля під час російської агресії.
Key Takeaways
- Микола Пимоненко майстерно передав атмосферу українського села кінця XIX століття.
- «Великодня утреня» – важливий культурний та історичний артефакт української спадщини.
- Російська агресія призвела до втрати цінних українських мистецьких творів.
- Традиції Великодня та народний одяг детально відтворені на картині.
- Підтримка культурних проєктів важлива для збереження національної ідентичності.
Summary
- Картина Миколи Пимоненка «Великодня утреня» зображує сільську літургію на Великдень кінця XIX століття.
- Автор акцентує увагу на людях і атмосфері свята, а не на церковному ритуалі.
- Детально показано народний стрій Київщини, вікову диференціацію одягу та традиції Великодня.
- Описані традиційні ігри з крашанками, святкові страви та обряди освячення пасок.
- Картина зберігається у російському Рибінську, а інші версії знаходяться в Україні.
- Одна з версій була викрадена російськими окупантами з Херсонського музею в 2022 році.
- Пимоненко був відомий майстерним зображенням українського села, його роботи цінують мистецтвознавці й етнографи.
- Проєкт створено у партнерстві з фундацією Змін.
- Історія картини ілюструє культурні втрати України через російську агресію.
- Відео поєднує мистецтвознавчий аналіз із історичним контекстом.
Full Transcript — Download SRT & Markdown
Speaker A
Одну його картину придбав Лувр, а іншу без дозволу друкували на горілчаних етикетках, через що художник позивався до суду.
Speaker A
Ніхто не міг показати життя українського села кінця XIX століття так майстерно, як Микола Пимоненко.
Speaker A
Тому його картини уважно роздивлялися не лише мистецтвознавці, а й етнографи.
Speaker A
А зараз і ми зробимо так само. Мова піде про знамениту Великодню утреню Пимоненка, вона ж Ранок Христового Воскресіння.
Speaker A
Митець відтворив сільську літургію на одне з найбільших християнських свят - Великдень.
Speaker A
Його більше цікавить не сам церковний ритуал, а люди, які зібралися довкола храму, і атмосфера, передчуття радості одного з головних свят.
Speaker A
На вулиці сіріє, сонце щойно з'являється на обрії і зафарбовує небо у персикові пастельні тони, кидає такий же відтінок на тополі і хрести.
Speaker A
Вдалині у ранковому серпанку ледь видніється курган.
Speaker A
Тим часом з церкви пробивається інтенсивніше світло від багатьох свічок.
Speaker A
Такі ж свічки тримають у руках віряни, які стоять надворі.
Speaker A
До дерев'яного храму приставлена драбина, яка, вочевидь, веде до дзвіниці, бо невеликі церкви не завжди мали окрему споруду для дзвонів.
Speaker A
Їх часто вішали просто над храмом.
Speaker A
Судячи із цвіту на деревах, це доволі пізня весна, друга половина квітня - початок травня.
Speaker A
Микола Пимоненко ловить момент, коли от-от має початися освячення пасок, бо у кошиках вже запалили вогники.
Speaker A
У центрі троє дівчаток, одна дитина не може дочекатися освячення крашанок і пропонує іншій дівчинці зіграти у традиційну гру.
Speaker A
Її називають навбитки або битки, чи в моцака.
Speaker A
Двоє гравців вдаряють одна об одну великодню крашанку, чиє яйце залишається нерозбитим, той виграє і забирає яйце суперника.
Speaker A
Таку пропозицію подруги інше дівча сприймає з недовірою і притискає крашанку до себе.
Speaker A
Їстівні дари виклали на вишиті рушники або у ночви, корита.
Speaker A
Обов'язковий атрибут Великодня - паска. Поруч бачимо традиційні крашанки, ковбасу, кавалки сиру і масла, а в заможніших селян навіть ціле порося.
Speaker A
Автор детально показує святковий народний стрій Київщини.
Speaker A
В жіночому одязі можна помітити вікову диференціацію. Троє дівчаток у центрі одягнені у сорочки, спідниці, запаски і свити.
Speaker A
Голову прикрашають різнобарвні стрічки, але зауважте, навіть на Великдень вони стоять босоніж, адже на той час чоботи все ще були дорогим задоволенням.
Speaker A
Тому дітлахи у теплі пори року зазвичай ходили без них.
Speaker A
Такою ж босою є дівчинка, яка заснула на колінах у мами.
Speaker A
Праворуч від дівчаток молода дівчина, на ній святковий одяг, а оскільки вона ще незаміжня, то голову має непокритою, лише у віночку зі стрічками і заплетеним волоссям у косу.
Speaker A
Старші люди у кількох точках на картині сидять на лавках.
Speaker A
Ліворуч від дітлахів жінка щойно запалює свічку, яку ставить до ритуальної їжі.
Speaker A
Поруч із нею дівчинка-підліток теж з непокритою головою.
Speaker A
Зате у жінок, які гомонять біля неї, білі намітки - яскравий акцент усієї композиції.
Speaker A
Намітку, подовгасту смугу тканини шириною до 5 м, пов'язували одружені молодиці поверх очіпка або кибалки.
Speaker A
До речі, очіпки і намітки бачимо і на інших жінках у цій картині.
Speaker A
У лівому краї полотна дві фігури у такому ж святковому одязі з усіма необхідними елементами, у тому числі червоними разками коралів.
Speaker A
Вони створюють гармонійну одну палітру із багряними віночком, крайкою і чоботами. Позаду жінок хлопець, а можливо, їхній залицяльник.
Speaker A
Він, як і всі чоловіки на картині, із непокритою головою, бо за церковним звичаєм чоловікам заборонялося вдягати шапку під час молитви та поблизу храму.
Speaker A
Картина Великодня утреня, на жаль, зберігається у російському Рибінську, в тамтешньому музеї.
Speaker A
Щоправда, Микола Пимоненко написав ще дві версії витвору, трохи змінивши композицію і ракурс.
Speaker A
Одна з них незавершена, зберігається у Національному художньому музеї України.
Speaker A
А ще одну спіткала сумна доля. Донедавна її зберігали у Херсонському художньому музеї імені Шовкуненка, а в 2022 році російські окупанти пограбували музей і вивезли у бік Криму усі його експонати, у тому числі і шедевр Пимоненка.
Topics:Микола ПимоненкоВеликодня утреняукраїнське селонародний стрійВеликденьукраїнське мистецтвокультурна спадщинаросійська агресіявтрати культуриетнографія
