Дядюсь Віталій Сергійович 06.11.2005 - 19.11.2024

19 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоєгорівка Луганської області.

Загинув мужній захисник України, справжній патріот Дядюсь Віталій Сергійович, позивний Джин.

Схиляємо голови та висловлюємо щирі співчуття родині героя. Вічна шана і пам'ять.

Віталій народився 6 листопада 2005 року в затишному селищі Войнилів, що в Калуському районі на Івано-Франківщині.

Його дитинство було наповнене мріями та рухом, він обожнював футбол, захоплювався швидкістю, ганяючи на мотоциклі, та завжди був у колі друзів, які цінували його відкритість і щирість.

У вересні цього року ми випадково зустрілися. Тоді Віталій розповів про свій вибір - іти воювати, казав, що відчуває, що це потрібно зробити.

Якраз мав їхати за два тижні на військові навчання. Це мене дуже приголомшило, і я одразу не повірила, думала, що жартує.

Звісно, пробувала відговорювати, але його рішення було твердим. Я не пригадаю жодної конфліктної ситуації за його участі.

Він був дуже спокійний, щирий та чуйний, любив уроки фізкультури, особливо поганяти м'яча. Мушу відзначити його прекрасні стосунки з рідним молодшим на три роки братом Любомиром.

У них був достойний приклад братерської підтримки та любові. Не такою мала бути зустріч однокласників. Ми всі будемо пам'ятати його таким світлим, добрим, спокійним, чуйним та доброзичливим хлопцем.

Не можу повірити, що Віталія вже немає з нами. Війна забирає найкращих.

У моїй пам'яті він назавжди залишиться прикладом мужності, доброти і наполегливості. Ми зростали разом, були поруч до того дня, як він пішов служити.

Віталій став героєм для всіх нас, і він завжди житиме в моєму серці.

28 серпня 2024 року Віталій вирішив присвятити себе захисту рідної землі.

Його покликанням стала військова служба за контрактом у Збройних силах України. Після проходження військової підготовки він став старшим стрільцем-оператором другого штурмового відділення, другого штурмового взводу, легендарної третьої штурмової роти, першого штурмового батальйону військової частини А4638.

Його служба була наповнена гідністю, відвагою і безмежною любов'ю до Батьківщини. Свій 19-й день народження, 6 листопада 2024 року, Віталій зустрів на військовій службі, сповнений надій та планів.

Але вже 19 листопада на Луганщині, неподалік Новоєгорівки, він віддав своє життя, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України.

23 листопада героя поховали у рідному Войнилові. У цей день земля прийняла свого захисника, який залишив після себе не лише батьків та молодшого брата, але й світлу пам'ять у серцях кожного, хто його знав.

Віталій Дядюсь назавжди залишиться символом мужності, вірності присязі та любові до рідної землі. Його подвиг і відданість житимуть у вдячній пам'яті українського народу.

Віталій своїм життям захистив свою родину, наш край, нашу незалежну Україну. Навіки вічні його ім'я буде вписане в історію як воїна-героя.

Світла йому пам'ять і вічна слава. Герої не вмирають, вони крилами лелек охороняють нашу неньку Україну.

Вони наші янголи-охоронці. Українське сонце зійшло, хай яскраво світить воно, дорого заплачено.